КОДЕКС

цивільного захисту України
(Проект редакції станом на 20.01.2009 з урахуванням пропозицій центральних і місцевих органах виконавчої влади)

Зміст

Загальна частина ..........................................................................................................................4
Особливачастина ………………………………………………………………………………12

Розділ 1. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій………………….......…12

Глава 1. Основні заходи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій……..12

Розділ 2. Державне управління у сфері цивільного захисту ………………………………..20

Глава 2. Єдина державна система цивільного захисту ……………………………………..20

Глава 3. Функціонування єдиної системи цивільного захисту ……………………….........22

Глава 4. Управління єдиною системою цивільного захисту ……………………………….25

Розділ 3.Сили цивільного захисту ……………………………………………………………29

Глава 5. Завдання сил цивільного захисту та їх склад ………………………………………29

Глава 6. Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту ………………………………30

Глава 7. Аварійно-рятувальні служби, формування та підприємства ……………….......…31

Глава 8. Невоєнізовані (позаштатні) формування та спеціалізовані служби цивільного захисту ………………………………………………………………………………………….34

Глава 9. Права та обов‘язки аварійно-рятувальних служб і формувань, рятувальників.…35

Розділ 4. Запобігання надзвичайним ситуаціям ……………………………………….......…37

Глава 10. Функціональна підсистема моніторингу та прогнозування надзвичайних ситуацій …………………………………………………………………………………………37

Глава 11. Функціональні заходи регулюючого впливу на діяльність суб‘єктів господарювання з питань цивільного захисту ……………………………………………..38

Глава 12. Забезпечення пожежної безпеки …………………………………………………41

Глава 13. Пожежна охорона…………………………………………………………………..45

Глава 14. Державний пожежний нагляд. Дозвільна та ліцензійна діяльність з питань пожежної безпеки ……………………………………………………………………………..48
Глава 15. Відповідальність та вирішення спорів у сфері пожежної безпеки……………...54

Глава 16. Державний нагляд (контроль) у сфері цивільного захисту та техногенної 
безпеки …………………………………………………………………………………………56

Розділ 5. Реагування на надзвичайні ситуації ……………………………………………….61

Глава 17. Керівництво та управління роботами з ліквідації надзвичайних ситуацій.......…61

Глава 18. Ліквідація надзвичайних ситуацій ………………………………………………...65

Розділ 6. Підготовка фахівців, органів управління та сил цивільного захисту. Наукове забезпечення заходів цивільного захисту …………………………………………………….70

Розділ 7. Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях ……………………………..73

Розділ 8. Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ та організацій у сфері цивільного захисту ……………...74

Розділ 9.Комплектування органів управління та сил цивільного захисту ………….......…80

Глава 19. Комплектування органів управління та сил цивільного захисту ………….........80

Глава 20. Проходження служби цивільного захисту ………………………………….........81

Розділ 10. Соціальний і правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників органів управління і сил цивільного захисту ……….86

Розділ 11.Відшкодування шкоди та надання допомоги особам, які постраждали від надзвичайних ситуацій та подій …………………………………………………………….93

Розділ 12. Фінансове та матеріально-технічне забезпечення заходів цивільного захисту………………………………………………………………………………………….96

Глава 21. Фінансове забезпечення …………………………………………………………...96

Глава 22. Матеріально-технічне забезпечення ……………………………………………...98

Розділ 13.Міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту ……………….......…99

Розділ 14. Контроль та нагляд за діяльністю у сфері цивільного захисту ……………….100

Глава 23. Контроль за діяльністю у сфері цивільного захисту ……………………………100

Глава 24. Відповідальність за порушення законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки …………………………………………………………...100

рикінцеві положення …………………………………………………………………………100




Проект

КОДЕКС
цивільного захисту України

Кожен має право на захист свого життя і здоров‘я від надзвичайних ситуацій та їх небезпечних наслідків, на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ та організацій незалежно від організаційно-правової форми діяльності.

Цей Кодекс цивільного захисту України (далі – Кодекс) визначає організаційні та правові засади: захисту громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України, суб‘єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової діяльності, територій і довкілля від надзвичайних ситуацій та їх небезпечних наслідків і реагування у разі їх виникнення; створення та функціонування єдиної державної системи цивільного захисту; створення та функціонування сил цивільного захисту, їх комплектування та проходження служби цивільного захисту; гарантії соціального і правового захисту осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників органів управління і сил цивільного захисту, а також повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

аварійно-рятувальна служба – сукупність організаційно об‘єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для вирішення завдань щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій та окремих їх наслідків, проведення пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

аварійно-рятувальні формування – структурний підрозділ аварійно-рятувальної служби, окремі аварійно-рятувальні та інші загони, центри, інші організаційні структури, які входять до складу сил цивільного захисту та призначені для проведення аварійно-рятувальних робіт;

аварійно-рятувальніслужби громадських організацій - аварійно-рятувальні служби, створені на професійні основі об'єднаннями та спілками об'єднань громадян для участі у ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків;

аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи – роботи, спрямовані на пошук, рятування і захист людей (включаючи надання їм невідкладної медичної та психологічної допомоги), локалізацію зон надзвичайних ситуацій, уникнення подальших руйнувань і втрат та ліквідацію чинників, які унеможливлюють проведення аварійно-рятувальних робіт або загрожують життю рятувальників, що потребують залучення працівників, які мають спеціальну підготовку, засоби індивідуального захисту та оснащення;

аварія – небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила ураження, травмування та/або загибель людей або створює на об'єкті, чи окремій території загрозу життю та здоров‘ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю;

дорожньо-транспортна пригода – подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або зазнали травм люди чи завдані матеріальні збитки;

допоміжний підрозділ аварійно-рятувальної служби - структурний підрозділ аварійно-рятувальної служби, призначений для забезпечення діяльності з виконання покладених на неї завдань;

екстрена допомога – допомога окремим особам або певній чи великій кількості осіб, що надається у випадках, коли існує реальна загроза життю, здоров‘ю, людській гідності або безпеці людини;

єдина державна система цивільного захисту – сукупність органів управління та підпорядкованих їм сил і засобів забезпечення, на які покладається реалізація державної політики у сфері цивільного захисту у мирний час та в особливий період;

засоби цивільного захисту – пожежна та інша спеціальна техніка, обладнання, механізми, прилади, інструмент, засоби колективного та індивідуального захисту, які призначені та використовуються під час виконання завдань цивільного захисту;

захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру – система організаційних, технічних, медико-біологічних, фінансово-економічних та інших заходів, які спрямовані для захисту населення і територій, а також матеріальних і культурних цінностей та довкілля, що реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, силами цивільного захисту;

захисні споруди цивільного захисту – споруди, призначені для укриття населення при надзвичайних ситуаціях, а також від дії факторів ураження під час ведення воєнних дій, або внаслідок цих дій. Вони поділяються на сховища та протирадіаційні укриття і є основним засобом колективного захисту населення;

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій – підготовка і реалізація комплексу організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних, природоохоронних, контрольних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайних ситуацій з метою їх недопущення або пом‘якшення можливих наслідків;

зона можливого ураження – окрема територія, акваторія або об’єкт, на яких внаслідок надзвичайної ситуації може виникнути загроза життю, або здоров’ю людей, чи заподіяння матеріальних втрат;

зона надзвичайної ситуації – окрема територія, де склалася надзвичайна ситуація;

катастрофа – велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких наслідків;

класифікація надзвичайних ситуацій – визначений на державному рівні порядок поділу надзвичайних ситуацій на класи і підкласи залежно від їх характеру;

ліквідація надзвичайних ситуацій – проведення комплексу заходів, які включають аварійно-рятувальні, спеціальні та інші невідкладні роботи, що здійснюються у разі виникнення надзвичайних ситуацій і спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров’я людей, матеріальних і культурних цінностей, а також на локалізацію зон надзвичайних ситуацій;

місцеві органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту – органи управління (управління, відділи та інші управлінські органи), які створені спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту в районах Автономної Республіці Крим, областей, міст Києва та Севастополя, у містах обласного значення, районах цих міст для реалізації завдань і заходів цивільного захисту на місцевому рівні;

медичне забезпечення діяльності аварійно-рятувальних служб і формувань – комплекс заходів, спрямованих на забезпечення невідкладною медичною допомогою постраждалих в осередку події та під час їх евакуації до лікувальних закладів, рятувальників, у разі необхідності, збереження їх оптимальної працездатності та соціальної активності, а також оснащення сил цивільного захисту медичними засобами;

медико-психологічна реабілітація – комплекс лікувально-профілактичних, реабілітаційних та оздоровчих заходів, спрямованих на відновлення психофізіологічних функцій, оптимальної працездатності, соціальної активності рятувальників аварійно-рятувальних служб і формувань, осіб, які були залучені до виконання аварійно-рятувальних робіт, а також постраждалих внаслідок надзвичайної ситуації осіб, передусім неповнолітніх осіб;

надзвичайна подія – порушення нормальних умов життєдіяльності людей, яке не набуло масштабу надзвичайної ситуації, але являє собою загрозу життю та здоров’ю людей чи заподіяння матеріальних збитків;

надзвичайна ситуація – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об‘єкті на ній або на водному об‘єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною подією, у тому числі епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, що призвело (може призвести) до виникнення великої кількості постраждалих, загрози життю та здоров‘ю людей, їх загибелі, значних матеріальних втрат, а також до неможливості проживання населення на території чи об’єкті, ведення там господарської діяльності;

невоєнізовані (позаштатні) формування цивільного захисту – позаштатні формування, які створені за територіально-виробничим принципом на базі організацій і підприємств, незалежно від їх організаційно-правової форми діяльності, які володіють спеціальною технікою і майном та підготовлені до виконання робіт щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період;

оперативно-рятувальна служба цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту – спеціальне невійськове об‘єднання органів управління, формувань та підрозділів, які діють на принципах єдиноначальності, централізації управління, статутної дисципліни, особистої відповідальності. Діяльність служби спрямована на виконання заходів цивільного захисту у мирний час та в особливий період, а також міжнародних рятувальних та інших гуманітарних операцій. Їх особовий склад та працівники виконують обов‘язки на професійній основі;

органи повсякденного управління з питань цивільного захисту – територіальні та місцеві органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, структурні підрозділи (департаменти, головні управління, управління, відділи, відділення, сектори), які створюються і функціонують у складі центральних та місцевих органів виконавчої влади і виконавчих органів міських рад, адміністрації (адміністративних органів) підприємств, установ та організацій, для безпосереднього повсякденного керівництва виконанням завдань і заходів цивільного захисту, що покладені на функціональні і територіальні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту та їх ланки;

оповіщення – доведення сигналів і повідомлень про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період до органів державної влади, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших органів управління єдиною державної системою цивільного захисту, сил цивільного захисту, підприємств, установ, організацій та населення;

підсистеми цивільного захисту – сукупність органів управління та підпорядкованих їм сил і засобів забезпечення, що створюються центральними і місцевими органами виконавчої влади для організації та реалізації заходів цивільного захисту у мирний час та в особливий період;

підрозділи сил цивільного захисту – відділення, розрахунки, екіпажі, взводи, групи, ескадрильї, ланки, лабораторії, водолазні станції, які організаційно входять до складових сил цивільного захисту;

професійна аварійно-рятувальна служба - аварійно-рятувальна служба, особовий склад якої працює на постійній, а рятувальники цього складу - також на професійній основі, яка передбачає спеціальну фізичну та психологічну підготовку особового складу;

протирадіаційні укриття інженерні споруди, які призначені для захисту людей від впливу іонізуючого випромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості, у яких допускається перебування розрахункової кількості осіб на протязі до двох діб;

потенційно небезпечні заходи – заходи (покази озброєння і військової техніки, паради, тренування, навчання тощо), які проводяться в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів з використанням озброєння, військовоїтехніки, інших небезпечних матеріально-технічних засобів,що можуть створити загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, спричинити загрозу здоров‘ю або життю цивільного населення;

пожежа – позарегламентний процес знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для живих істот і довкілля;

пожежна безпека – відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов‘язаної з нею можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю;

пожежна охорона – дії, які унеможливлюють виникнення пожеж і захищають людей, матеріальні цінності, довкілля від впливу небезпечних чинників пожежі;

пожежний нагляд – діяльність уповноважених цим Кодексом органів державного нагляду з питань пожежної безпеки спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, яка здійснюється у межах повноважень, передбачених цим Кодексом та іншим законодавством, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог з питань пожежної безпеки органами державної влади, суб‘єктами господарювання, установами, організаціями, громадянами, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, а також вирішення інших питань, встановленим законодавством у сфері пожежної безпеки;

постраждалі внаслідок надзвичайної ситуації – особи, здоров‘ю або власності (майну) яких, та об‘єкти господарювання, яким заподіяна шкода внаслідок надзвичайної ситуації;

реагування на надзвичайні ситуації – скоординовані дії органів управління та сил цивільного захисту, спрямовані на ліквідацію надзвичайної ситуації та її наслідків, надання невідкладної допомоги постраждалим, усунення загрози життю та здоров‘я людей, які реалізуються відповідно до планів дій (аварійних планів), уточнених в умовах конкретного виду та рівня надзвичайної ситуації;

рятувальник –особа, яка має відповідну спеціальну підготовку, атестовананаздатність до проведення аварійно-рятувальних робіт і безпосередньо бере у них участь, має спеціальну фізичну, психологічну та медичну підготовку;

резерв служби цивільного захисту – резерв навчених людських ресурсів, які створюються спеціально повноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту для комплектування органів управління і формувань цивільного захисту на особливий період та на час ліквідації надзвичайних ситуацій, які потребують додаткового залучення сил і засобів, крім тих, що створені на постійній основі;

служба цивільного захисту – державна служба особливого характеру, яка полягає в професійній діяльності придатних до неї за станом здоров‘я і віком громадян України, пов‘язаній із виконанням завдань цивільного захисту у мирний час та в особливий період. Особовий склад служби цивільного захисту проходить службу в центральному апараті, територіальних і місцевих органах управління, формуваннях та підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, навчальних закладах та наукових установах, інших установах і організаціях спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та має спеціальні звання;

сили цивільного захисту – аварійно-рятувальні та інші служби і формування, окремі підрозділи, підприємства, основна діяльність яких спрямована на виконання завдань з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій, подій та їх наслідків, об‘єднання цих служб, формувань та окремих підрозділів (центри, зведені формування тощо), пожежно-рятувальні та пожежні підрозділи (частини) пожежної охорони, які призначені і використовуються для реагування на надзвичайні ситуації та виконання завдань особливого періоду;


спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальнаслужба - професійна аварійно-рятувальна служба, заснована на принципах єдиноначальності, централізації правління, статутної дисципліни, особистої відповідальності їх працівників;

спеціалізовані служби цивільного захисту – об‘єднані за функціональною спрямованістю органи управління, сили та засоби незалежно від їх організаційно-правової форми діяльності, у зведену позаштатну організаційну структуру для забезпечення заходів цивільного захисту та проведення спеціальних робіт під час загрози та виникнення надзвичайних ситуацій;

сховища – герметичні інженерні споруди, які забезпечують захист людей під час ведення воєнних дій, або внаслідок цих дій, від негативного впливу сучасних засобів ураження, бактеріальних (біологічних) засобів ураження та бойових отруйних речовин, а також від катастрофічного затоплення, небезпечних хімічних речовин, радіоактивних продуктів при руйнуванні ядерних енергетичних установок, високих температур і продуктів горіння при пожежах;

система оповіщення – сукупність органів управління єдиною державної системою цивільного захисту, чергових та диспетчерських служб, мереж телекомунікації та теле-, радіомовлення, технічних засобів оповіщення, які призначені і використовуються для доведення сигналів та повідомлень про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій.

техногенна безпека – стан захищеності населення, території, об'єктів від негативних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру;

територіальні органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту – органи управління (головні управління, управління та інші управлінські органи), які створені спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для реалізації завдань і заходів цивільного захисту на регіональному рівні;

фонд захисних споруд цивільного захисту – сукупність усіх наявних захисних споруд цивільного захисту, а також споруд, які можуть бути використані для захисту людей під час ведення воєнних дій, або внаслідок цих дій від негативного впливу сучасних засобів ураження, та від наслідків надзвичайних ситуацій;

цивільний захист – комплекс організаційних, інженерно-технічних, протипожежних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних заходів, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, спрямованих на забезпечення запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги населенню та захист його життя, здоров’я і власності, матеріальних і культурних цінностей, територій, навколишнього природного середовища у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період.

Стаття 2. Правова основа цивільного захисту
Правовою основою цивільного захисту є Конституція України (254к/96-ВР), цей Кодекс, закони України "Про правовий режим надзвичайного стану" (1550-14), "Про правовий режим воєнного стану" (1647-14), "Про об'єкти підвищеної небезпеки" (2245-14), "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (39/95-ВР), "Про гідрометеорологічну діяльність" (443-XIV), "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (4004-12), "Основи законодавства України про охорону здоров’я" (710-07), "Про страховий фонд документації України" (2332-III), "Про місцеві та державні адміністрації" (586-XIV), "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства.

Стаття 3. Мета цивільного захисту
Цивільний захист здійснюється з метою забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від надзвичайних ситуацій, пожеж та подолання їх небезпечних наслідків у мирний час та в особливий період.

Стаття 4. Принципи цивільного захисту

Заходи цивільного захисту здійснюється на всій території України та стосується всього її населення, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від їх організаційно-правової форми діяльності. Розподіл за обсягами і відповідальність за виконання заходів цивільного захисту здійснюється за територіально-виробничим принципом.


Цивільний захист базується на принципах:

гарантування та забезпечення державою громадянам конституційного права на захист їх життя, здоров’я та власності, а юридичним особам – права на безпечне функціонування;

відповідальності, у межах повноважень, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, посадових осіб за дотриманням вимог законодавства та інших нормативно-правових актів з питань цивільного захисту;

комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;

пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров‘я людей;

максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій і мінімізації їх наслідків;

добровільності при залученні людей до здійснення заходів у сфері цивільного захисту, пов'язаних з ризиком для їх життя і здоров’я;

безперервного (постійного) моніторингу та прогнозування надзвичайних ситуацій;

виправданого ризику та відповідальності керівників сил цивільного захисту за забезпечення безпеки під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

гласності, вільного, відповідно до законодавства, доступу населення до інформації у сфері цивільного захисту;

особистої відповідальності і піклування громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки та дій у надзвичайних ситуаціях.


Стаття 5. Завдання у сфері цивільного захисту

Основними завданнями у сфері цивільного захисту є:

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

захист населення і територій від надзвичайних ситуацій;
ліквідація надзвичайних ситуацій;

попередження та гасіння пожеж;

збір, обробка, обмін та надання інформації з питань цивільного захисту;

аналіз і прогнозування техногенної, природної небезпеки та можливих надзвичайних ситуацій, оцінка їх соціально-економічних наслідків;

облік та ведення Державного реєстру потенційно небезпечних об‘єктів в Україні;

створення та підтримання у постійній готовності системи оповіщення;

оперативне оповіщення органів управління єдиною державною системою цивільного захисту, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій та населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне достовірне інформування про обстановку, яка складається, та заходи, що вживаються для запобігання надзвичайним ситуаціям та подолання їх наслідків;

планування заходів цивільного захисту на мирний час та особливий період;

створення сил і засобів цивільного захисту та забезпечення їх постійної готовності до запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків;

створення, збереження і раціональне використання матеріальних та фінансових резервів, необхідних для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також для навчання сил цивільного захисту;

організація життєзабезпечення постраждалого населення;

забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення у районах виникнення надзвичайних ситуацій;

надання оперативної допомоги населенню у разі виникнення надзвичайних подій;

надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим у разі надзвичайних ситуацій;

здійснення заходів соціального захисту населення, постраждалого внаслідок надзвичайних ситуацій, проведення гуманітарних акцій;

підготовка та підвищення кваліфікації рятувальників та інших працівників, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій, у тому числі навичкам надання першої медичної допомоги, створення для цього необхідних матеріально-фінансових ресурсів;

підготовка та підвищення кваліфікації керівного складу органів управління та сил цивільного захисту, навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях та надзвичайних подіях;

здійснення державного нагляду (контролю) у відповідній сфері державного управління у порядку, встановленому цим Кодексом та іншим законодавством;

здійснення державної експертизи, сертифікації, стандартизації, ліцензування та дозвільної діяльності у сфері цивільного захисту у порядку, визначеному законодавством;

здійснення постійного спостереження і лабораторного контролю за станом навколишнього природного середовища та потенційно небезпечними об’єктами;

розроблення та виконання цільових та науково-технічних програм, спрямованих на попередження надзвичайних ситуацій;

науково-технічне забезпечення заходів цивільного захисту, впровадження науково-технічної продукції для забезпечення заходів цивільного захисту;

розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту;

участь у заходах міжнародного співробітництва у сфері цивільного захисту.

Завдання цивільного захисту в умовах воєнного стану та в особливий період визначені в статті 33 цього Кодексу.

Стаття 6. Права громадян України у сфері цивільного захисту

Громадяни України у сфері цивільного захисту мають право на:

отримання інформації про надзвичайні ситуації, що виникли або можуть виникнути, та про заходи необхідної безпеки;

забезпечення та використування засобів колективного і індивідуального захисту, які призначені для захисту населення від надзвичайних ситуацій у разі їх виникнення;

звернення до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту від надзвичайних ситуацій;

відшкодування, відповідно до законодавства, шкоди, заподіяної їх здоров‘ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій;

компенсацію за роботу у зонах надзвичайних ситуацій;

медичну допомогу, соціально-психологічну підтримку та медико-психологічну реабілітацію у разі отримання важких фізичних і психологічних травм;

інші права у сфері цивільного захисту відповідно до законодавства.

Стаття 7. Обов‘язки громадян України у сфері цивільного захисту

Громадяни України у сфері цивільного захисту зобов‘язані:

дотримуватись заходів безпеки в побуті та повсякденній трудовій діяльності, не допускати порушень виробничої та технологічної дисципліни, вимог екологічної безпеки, охорони праці, що можуть призвести до надзвичайної ситуації;

вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій та їх наслідків, надання першої медичної допомоги постраждалим, правила користування засобами захисту;

дотримуватися відповідних вимог у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

повідомляти відповідні служби про виникнення надзвичайних ситуацій і вживати заходів щодо рятування людей та майна.

Стаття 8. Права і обов‘язки з питань цивільного захисту іноземців та осіб без громадянства
Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, у разі виникнення надзвичайних ситуацій, користуються тими самими правами, а також несуть такі самі обов‘язки, як і громадяни України, за винятком, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Стаття 9. Участь об‘єднань громадян у цивільному захисті

До робіт, пов‘язаних із запобіганням та ліквідацією надзвичайних ситуацій, можуть залучатися на добровільних або договірних засадах громадські організації, професійні спілки, асоціації аварійно-рятувальних та аварійно-відновлювальних формувань за наявності в учасників ліквідації відповідного рівня підготовки.

Співробітництво з об‘єднаннями громадян, професійними спілками, релігійними організаціями та об‘єднаннями спеціальних формувань полягає у:

спільній участі в діях щодо запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій;

роботі з населенням для підвищення рівня його готовності до дій у надзвичайних ситуаціях;

наданні допомоги населенню у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

виявленні порушень вимог нормативних актів з техногенно-екологічної безпеки;

організації надання з боку державних та міжнародних організацій і фондів технічної, фінансової та гуманітарної допомоги населенню, яке потерпіло внаслідок надзвичайних ситуацій.

Об‘єднання громадян беруть участь у заходах цивільного захисту відповідно до законодавства України і своїх статутів.

Об‘єднання громадян, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій, діють під керівництвом відповідних органів управління з питань цивільного захисту. На ці органи покладається відповідальність за вирішення питань, пов‘язаних із перевезенням членів об‘єднань громадян до зони надзвичайної ситуації і назад, організацією їх розміщення, харчування, оплати праці, матеріально-технічного, медичного та інших видів забезпечення.

Стаття 10. Класифікація надзвичайних ситуацій

Надзвичайні ситуації класифікуються за характером походження, ступенем поширення, розміром людських втрат та матеріальних збитків.
Залежно від причини походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, надзвичайні ситуації класифікуються за характером походження на такі:
техногенного характеру;

природного характеру;

соціального характеру;

воєнного характеру.

Залежно від обсягів, заподіяних надзвичайною ситуацією наслідків, кількості постраждалих і загиблих, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для ліквідації її наслідків, визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій:
державний;
регіональний;
місцевий;
об‘єктовий.

Особливості оцінки та реагування на надзвичайні ситуації воєнного характеру визначаються цим Кодексом та окремим законодавством.

Порядок класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями визначаються Кабінетом Міністрів України.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ I
Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій

глава 1

Основні заходи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій

Стаття 11. Основні заходи у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій
З метою захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню та зменшенню втрат і шкоди економіці держави, ефективної ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків проводиться спеціальний комплекс заходів захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

До основних заходів захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій відносяться:
оповіщення та інформування;
спостереження та лабораторний контроль;
укриття в захисних спорудах цивільного захисту;
евакуаційні заходи;
інженерний захист територій;
медичний захист;
психологічний захист;
біологічний захист;
радіаційний і хімічний захист;
екологічний захист.

Стаття 12. Оповіщення та інформування

Оповіщення та інформування у сфері цивільного захисту є основним принципом та головним і невід‘ємним елементом усієї системи заходів такого захисту.

Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій і постійне інформування населення про них забезпечуються шляхом:

використання телекомунікаційних мереж загального користування, відомчих телекомунікаційних мереж, а також телекомунікаційних мереж підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності та підпорядкування (у тому числі радіомовлення, мобільного та супутникового зв‘язку), мереж загальнодержавного та місцевого радіомовлення і телебачення та інших технічних засобів передавання інформації;

завчасного створення та підтримки у постійній готовності загальнодержавної і територіальних автоматизованих систем централізованого оповіщення населення;

організаційно-технічного з'єднання територіальних систем централізованого оповіщення і систем оповіщення на об'єктах господарювання;

організаційно-технічної інтеграції територіальних систем централізованого оповіщення і систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення, які створюються на об‘єктах економіки;

створення та підтримання в робочому стані автоматизованих систем контролю за станом техногенної безпеки об‘єктів підвищеної небезпеки і оповіщення населення у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій;

встановлення та підтримання в постійній готовності у містах, інших населених пунктах, а також місцях масового перебування людей, сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло.

Відповідальність за встановлення сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло покладається на місцеві органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організацій, незалежно від форми власності та підпорядкування. Місця встановлення сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло визначаються територіальними та місцевими органами управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Оператори та провайдери телекомунікації, телерадіомовні організації, незалежно від форм власності та підпорядкування зобов‘язані забезпечити організаційно-технічну можливість підключення систем централізованого оповіщення для автоматизованої передачі сигналів оповіщення та повідомлень з питань цивільного захисту.

Організація оповіщення і зв‘язку в єдиній державній системі цивільного захисту визначається положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Інформацію у сфері цивільного захисту становлять відомості про надзвичайні ситуації, що прогнозуються або виникли, з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також способи та методи реагування на них.

Інформація у сфері цивільного захисту, діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад у цій сфері є гласними і відкритими, якщо інше не передбачено законодавством.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад зобов'язані надавати населенню через засоби масової інформації оперативну та достовірну інформацію про стан цивільного захисту, про виникнення надзвичайних ситуацій, методи та способи захисту від них, вжиття заходів щодо забезпечення безпеки.

Стаття 13. Спостереження і лабораторний контроль

З метою своєчасного здійснення заходів цивільного захисту, запобігання та реагування на надзвичайні ситуації відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями здійснюються:

створення та підтримання в постійній готовності загальнодержавної і територіальних систем спостереження та лабораторного контролю із включенням до них існуючих сил та засобів контролю;

організація збирання, опрацювання і передавання інформації щодо стану навколишнього природного середовища, забруднення продуктів харчування, продовольчої сировини, фуражу, води радіоактивними та хімічними речовинами, збудниками інфекційних хвороб та іншими біологічними агентами.

Стаття 14. Укриття в захисних спорудах цивільного захисту

Одним з основних способів захисту населення при надзвичайних ситуаціях, а також у разі виникнення небезпек під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій є його укриття в захисних спорудах цивільного захисту.

Укриття в захисних спорудах цивільного захисту підлягають:

працівники найбільшої працюючої зміни підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності;

нетранспортабельні хворі лікувальних закладів, які не підлягають евакуації, або не можуть бути евакуйовані у разі виникнення надзвичайних ситуацій у безпечні місця;

все працююче та непрацююче населення, яке не може бути евакуйоване у разі надзвичайних ситуацій або під час воєнних дій у безпечні місця.

Потреба у фонді захисних споруд визначається необхідністю укриття цих категорій населення.

Для забезпечення укриття населення завчасно створюється необхідний фонд захисних споруд цивільного захисту шляхом:

а) комплексного освоєння підземного простору міст і населених пунктів для взаємопогодженого розміщення в ньому споруд та приміщень соціально-побутового, виробничого та господарського призначення з урахуванням необхідності пристосування і використання частини приміщень для захисту населення, а саме:

підвальних приміщень будинків, що будуються, та в існуючих будинках і споруд різного призначення;

існуючих і таких, що будуються, окремо розташованих заглиблених споруд різного призначення;

метрополітенів;

підземних гірничих виробок, печер та інших підземних виробок;

б) пристосування під захисні споруди приміщень у цокольних і наземних поверхах існуючих і таких, що будуються, будинках та спорудах;

в) будування окремо розміщених захисних споруд;

г) масового будування в особливий період швидкозбудованих і найпростіших сховищ та укриттів.

Укриття в сховищах передбачається:

працівників найбільшої працюючої зміни підприємств, які розміщені у зонах можливих сильних руйнувань і продовжують свою діяльність в умовах надзвичайних ситуацій, а також працюючої зміни чергового і лінійного персоналу підприємств, що забезпечують життєдіяльність міст та об‘єктів, віднесених до відповідних груп (категорій) з цивільного захисту;

персоналу атомних електростанцій і працівників підприємств, які забезпечують функціонування цих станцій;

нетранспортабельних хворих, а також медичного та обслуговуючого персоналу лікувальних закладів, що розміщені у зонах ймовірних сильних руйнувань;

працюючого та непрацюючого населення, яке проживає у містах, віднесених до груп з цивільного захисту, і яке не підлягає евакуації або не може бути евакуйоване у разі виникнення надзвичайних ситуацій або під час воєнних дій у безпечні місця.


Протирадіаційні укриття призначають для захисту:

працівників найбільшої працюючої зміни підприємств, установ та організацій, які розміщені за межею зон можливих сильних руйнувань та продовжують свою діяльність в умовах надзвичайних ситуацій;

населення, яке проживає у містах та інших населених пунктах, не віднесених до груп з цивільного захисту, а також населення, що евакуйоване в міські та сільські поселення.

До споруд і приміщень підземного простору, які підлягають обстеженню щодо відповідності вимогам захисту та можливості їх використання для укриття населення, відносяться:

тунелі (метрополітену, магістральні та міські автодорожні і залізничні, пішохідні);

камери (станцій метрополітену та переходи між станціями, сховища, депо метрополітену тощо);

колишні оборонні об‘єкти, різні бази, підземні гірські виробки, печери та інші підземні порожнини різного призначення;

споруди котловинного типу (підземні приміщення торгівлі, громадського харчування, паркінги (автостоянки), гаражі, підземні переходи тощо).

Порядок будівництва сховищ, протирадіаційних укриттів та захисних споруд, запасних пунктів управління визначається Кабінетом Міністрів України. Щорічно перелік цих споруд і зазначенням джерел фінансування, які необхідно будувати, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Фонд захисних споруд цивільного захисту створюється, підлягає реконструкції та використовується у мирний час для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, який визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту і затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок ведення державного обліку захисних споруд, їх списання і зняття з обліку, у разі непридатності до використання, визначається Кабінетом Міністрів України

Стаття 15. Евакуаційні заходи

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, можливого небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, у районах виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф, у районах прогнозованого виникнення локальних збройних конфліктів у прикордонній смузі та контрольованому районі (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людей).

Залежно від обстановки, яка склалася на час надзвичайної ситуації, може бути проведено загальну або часткову евакуацію населення тимчасового, або безповоротного характеру.

Загальна евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення і планується на випадок:

можливого небезпечного радіоактивного забруднення територій навколо радіаційно небезпечних об‘єктів (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людей, які проживають у зоні ураження);

виникнення загрози катастрофічного затоплення місцевості із чотиригодинним добіганням проривної хвилі;

загрози або виникнення збройних конфліктів у районі прикордонної смуги та контрольованого прикордонного району.

Часткова евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України у разі загрози або виникнення надзвичайної ситуації і планується на випадок:

аварії на радіаційно небезпечних об‘єктах з можливим забрудненням території;

усіх видів аварій з викидом небезпечних хімічних речовин;

загрози катастрофічного затоплення місцевості;

лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ із тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.

Часткова екстрена евакуація із зони виникнення надзвичайної ситуації може проводитись за рішенням керівника робіт із ліквідації надзвичайної ситуації або місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, а також керівника об‘єкта, на території якого трапилась аварія чи катастрофа.

Евакуаційні заходи здійснюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Під час проведення часткової евакуації завчасно вивозиться не зайняте у сферах виробництва та обслуговування населення: діти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, разом із викладачами та вихователями, студенти, пенсіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом з обслуговуючим персоналом і членами їх сімей.

Проведення організованої евакуації, запобігання проявам паніки і недопущення загибелі людей забезпечується шляхом:

планування евакуації населення;

визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з потенційно небезпечних зон;

організації оповіщення керівників підприємств і населення про початок евакуації;

організації управління евакуацією;

всебічного життєзабезпечення в місцях безпечного розселення евакуйованого населення;

навчання населення діям під час проведення евакуації.

Евакуація населення проводиться способом, який передбачає вивезення основної частини населення із зон надзвичайних ситуацій усіма видами наявного транспорту, а у разі його відсутності чи недостатності, а також у випадку руйнування транспортних шляхів - організоване виведення населення пішим ходом по заздалегідь розроблених маршрутах.

Стаття 16. Інженерний захист територій

З метою створення умов безпечного проживання населення на території з підвищеним техногенним навантаженням та ризиком виникнення надзвичайних ситуацій розробляються та проводяться такі заходи:

проведення районування територій за наявністю об‘єктів підвищеної небезпеки і виробництв та загрози виникнення небезпечних природних явищ та процесів;

віднесення адміністративно-територіальних одиниць і об‘єктів національної економіки до відповідних категорій з цивільного захисту (цивільної оборони) та віднесення міст до груп з цивільного захисту (цивільної оборони);

врахування та реалізацію вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту під час розроблення містобудівної та проектної документації;

врахування ймовірних проявів стихійних природних явищ і процесів та техногенних аварій і катастроф під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування в умовах підвищеного ризику виникнення надзвичайних ситуацій;

врахування інженерно-технічних заходів захисту під час проектування, будування і експлуатування об‘єктів господарювання, наслідки аварій на яких можуть створити загрозу здоров‘ю населенню та/або завдати шкоди навколишньому природному середовищу;

раціональне розміщення об‘єктів підвищеної небезпеки з урахуванням ймовірних наслідків аварій;

розроблення і проведення заходів щодо безаварійного функціонування об‘єктів підвищеної небезпеки;

будування споруд, будівель, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності;

створення комплексних схем захисту населених пунктів та об‘єктів у разі прояву небезпечних та стихійних природних явищ і процесів, шляхом організації будівництва протизсувних, протиповеневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення;

проведення державної експертизи реалізації інженерно-технічних заходів щодо захисту населення під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів (у складі містобудівної документації), проектування, будування (реконструкції) об‘єктів підвищеної небезпеки та інших об‘єктів господарювання;

періодичні обстеження будівель, споруд, інженерних мереж та транспортних комунікацій, розроблення та реалізація заходів щодо їх безпечної експлуатації.

Стаття 17. Медичний захист

Заходи запобігання або зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання медичної допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя у зонах надзвичайних ситуацій повинні передбачати:

планування і використання сил та засобів закладів охорони здоров'я незалежно від відомчої належності, форм власності і господарювання;

розгортання в умовах надзвичайної ситуації необхідної кількості додаткових лікувальних закладів та формувань Державної служби медицини катастроф;

завчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарних протиепідемічних заходів;

контроль за безпекою та якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води та джерелами водопостачання;

завчасне створення і підготовку спеціальних медичних формувань;

накопичення медичних засобів захисту, медичного та спеціального майна і техніки;

контроль за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією, за місцями захоронення біологічних матеріалів, заражених активними формами бактерій;

підготовку та перепідготовку медичного персоналу з надання невідкладної медичної допомоги;

навчання населення способам надання першої медичної допомоги та правилам дотримання особистої та громадської гігієни.

Для надання безоплатної медичної допомоги постраждалим громадянам, рятувальникам та особам, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій, функціонує Державна служба медицини катастроф, як особливий (спеціалізований) вид державних аварійно-рятувальних служб.

Державна служба медицини катастроф створюється на державному та регіональному рівнях. До складу Державної служби медицини катастроф включаються її головна і територіальні установи та формування центрального та регіонального рівнів, медичні сили та лікувальні заклади центрального і територіального рівнів незалежно від їх виду діяльності та галузевої належності. Перелік медичних сил та лікувальних закладів, які входять до складу Державної служба медицини катастроф, визначається центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров‘я за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, з центральними органами виконавчої влади з питань оборони, з питань внутрішніх справ, з питань транспорту, з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Координацію діяльності Державної служби медицини катастроф здійснюють спеціальні центральні та територіальні координаційні комісії.

Структура, завдання і функції, порядок діяльності Державної служби медицини катастроф визначається Положенням про державну службу медицини катастроф, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Організаційно-методичне керівництво Державною службою медицини катастроф здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Постраждале населення, а також особи, залучені до виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, і рятувальники за висновком Державної служби медицини катастроф та/або медико-соціальної експертної комісії, лікарської комісії Державної аварійно-рятувальної служби гарантовано забезпечуються відповідним лікуванням та психологічним відновленням у санаторно-курортних закладах, при яких створено центри медико-психологічної реабілітації.

Неповнолітні особи, які постраждали у надзвичайній ситуації (у тому числі спричиненій дорожньо-транспортною пригодою), а також у яких внаслідок надзвичайної ситуації надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру ( у тому числі спричиненої дорожньо-транспортною пригодою) загинув один із батьків або обоє батьків, гарантовано забезпечуються відповідним лікуванням та психологічним відновленням у санаторно-курортних закладах, при яких створено центри медико-психологічної реабілітації.

Центри медико-психологічної реабілітації створюються при санаторно-курортних закладах незалежно від форми власності і підпорядкування. Перелік санаторно-курортних закладів, при яких створюються центри медико-психологічної реабілітації, а також їх відповідність вимогам медико-психологічної реабілітації кожні два роки визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначений перелік затверджується центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров‘я та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Медико-психологічна реабілітація рятувальників та постраждалих у не визначених і не затверджених санаторно-курортних та інших закладах забороняється.

Для координації діяльності, з метою утворення та функціонування центрів медико-психологічної реабілітації рятувальників та постраждалого населення, може створюватись постійно діюча міжвідомча робоча група.

Стаття 18. Психологічний захист

Психологічний захист включає комплекс організаційних, інформаційних, психопрофілактичних та психокорекційних заходів, спрямованих на запобігання, зменшення та нейтралізацію негативних психічних станів та реакцій серед населення у випадках загрози та виникнення надзвичайної ситуації. Реалізація комплексу заходів психологічного захисту покладається на підрозділи психологічного забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту. До психологічного захисту можуть залучатися інші фахівці психологічного забезпечення після спеціального інструктажу спеціалістів психологічного забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Психологічний захист забезпечується:

плануванням діяльності та використанням існуючих сил та засобів підрозділів психологічного забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

введення в дію Національного плану заходів психологічної безпеки у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

своєчасним застосуванням інформаційних, психопрофілактичних та психокорекційних методів впливу на особистість;

виявлення, за допомогою психологічних методів, чинників, які сприяють виникненню соціально-психологічної напруги;

використання сучасних психологічних технологій для нейтралізації негативного впливу чинників надзвичайних ситуацій на населення.

Стаття 19. Біологічний захист

Захист від біологічних засобів ураження включає своєчасне виявлення чинників біологічного зараження, залежно від їх виду і ступеня ураження, проведення комплексу адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних, спеціальних санітарних протиепідемічних (профілактичних), протиепізоотичних, протиепіфітотичних та лікувальних заходів.

Біологічний захист передбачає:
своєчасне виявлення осередку біологічного зараження, його локалізацію та ліквідацію;

прогнозування масштабів та медико-санітарних наслідків біологічного зараження, розроблення та запровадження своєчасних протиепідемічних та профілактичних заходів;

своєчасне використання засобів індивідуального та колективного захисту;

запровадження обмежувальних заходів, обсервації та карантину;

здійснення дезінфекційних заходів в осередку зараження;

проведення санітарної обробки людей, знезаражування тварин тощо;

проведення екстреної неспецифічної та специфічної профілактики біологічного зараження людей;

надання невідкладної медичної допомоги ураженим біологічними патогенними агентами;

дотримання протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режиму установами, підприємствами та організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, та населенням.

Стаття 20. Радіаційний і хімічний захист

Радіаційний і хімічний захист включає заходи щодо виявлення та оцінки радіаційної та хімічної обстановки, організацію та здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту, приладами радіаційної та хімічної розвідки і дозиметричного контролю, організацію та проведення спеціальної обробки.

Виконання вимог радіаційного і хімічного захисту забезпечується шляхом:

завчасного накопичення і підтримки в готовності засобів індивідуального захисту та приладів дозиметричного і хімічного контролю, у тому числі засобів фармакологічного протирадіаційного захисту для йодної профілактики опромінення щитовидної залози радіоактивними ізотопами йоду, обсяги і місця зберігання яких визначаються відповідно до встановлених зон небезпеки, забезпечення зазначеними засобами насамперед особового складу формувань, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у осередках ураження, а також персоналу радіаційно і хімічно небезпечних об'єктів господарювання і населення, яке проживає у зонах небезпечного зараження та навколо них;

своєчасного впровадження засобів, способів і методів виявлення та оцінки масштабів, і наслідків аварій на радіаційно та хімічно небезпечних об'єктах господарювання;

створення уніфікованих засобів захисту, приладів і комплектів дозиметричного та хімічного контролю;

надання населенню можливості придбання в особисте користування засобів індивідуального захисту і дозиметрів;

завчасного пристосування об'єктів комунально-побутового обслуговування та інших об‘єктів господарювання для проведення санітарної обробки людей та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки.

Стаття 21. Екологічний захист

Екологічний захист включає:

захист родовищ (газових, нафтових, вугільних, торфових) від пожеж, затоплень і обвалів;

системну профілактичну роботу за допомогою засобів масової інформації щодо запобігання лісових пожеж;

ліквідацію лісових пожеж та буреломів, вітровалів, техногенного впливу на лісові насадження, а також їх наслідків;

зменшення техногенного навантаження промислових підприємств на навколишнє природне середовище, шляхом впровадження та застосування сучасних технологій виробництва;

будівництво, розміщення та реконструкція, відповідно до вимог санітарного законодавства, спеціалізованих полігонів та інших об’єктів для знешкодження та захоронення непридатних для використання пестицидів, шкідливих і токсичних промислових та побутових відходів;

зменшення впливу небезпечних і шкідливих факторів, що виникають під час аварій, катастроф та інших надзвичайних ситуацій техногенного характеру;

здійснення постійного моніторингу довкілля, прогнозування його змін і розроблення заходів щодо запобігання негативним змінам стану довкілля та виникненню надзвичайних ситуацій.

РОЗДІЛ 2

Державне УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ
Глава 2
Єдина державна система цивільного захисту

Стаття 22. Мета створення
Єдина державна система цивільного захисту створюється з метою об’єднання дій центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, підпорядкованих їм сил для реалізації заходів державної політики у сфері цивільного захисту у мирний час та в особливий період.

Стаття 23. Склад та структура єдиної державної системи цивільного захисту

Єдину державну систему цивільного захисту складають:
органи управління єдиної державної системи цивільного захисту;
сили, призначені для виконання завдань цивільного захисту;

фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, у тому числі їх резерви, які передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

система екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112;

системи зв’язку ( у тому числі – спеціального), оповіщення та інформаційного забезпечення;

системи моніторингу техногенної та природної безпеки і прогнозування надзвичайних ситуацій;

система навчальних закладів і установ з підготовки (навчання) кадрів, керівного складу і фахівців цивільного захисту, навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях;

система наукових установ з питань цивільного захисту.

Організаційна структура єдиної державної системи цивільного захисту складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем, які мають державний, регіональний, місцевий та об‘єктовий рівні.

Завдання та порядок діяльності єдиної державної системи цивільного захисту визначаються Положенням про єдину державну систему цивільного захисту, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 24. Функціональні підсистеми

Функціональні підсистеми створюються центральними органами виконавчої влади. На регіональному та об‘єктовому рівнях створюються ланки функціональних підсистем.

Кожен рівень функціональних підсистем має усі елементи єдиної державної системи цивільного захисту, крім системи навчальних закладів з підготовки кадрів та навчання керівного складу і фахівців з питань цивільного захисту та системи наукових установ з питань цивільного захисту.

На місцевому рівні ланки функціональних підсистем не створюються.

У надзвичайних ситуаціях сили і засоби функціональних підсистем регіонального, та об‘єктового рівнів, а також інших підприємств усіх форм власності підпорядковуються у межах, що не суперечать законодавству, органам управління відповідних територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту.

Організаційна структура, завдання, склад сил і засобів та порядок діяльності функціональних підсистем визначаються положеннями про них, затвердженими відповідними центральними органами виконавчої влади за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Перелік центральних органів виконавчої влади, що створюють функціональні підсистеми, визначається Положенням про єдину державну систему цивільного захисту.

Стаття 25. Ланки функціональних підсистем

Ланки функціональних підсистем створюються керівниками регіональних об‘єднань функціонального спрямування та керівниками радіаційних, хімічних, вибухонебезпечних та інших об‘єктів підвищеної небезпеки.

Організаційна структура, завдання, склад сил і засобів, порядок діяльності, ланок функціональних підсистем визначаються Положеннями про них, затвердженими керівниками регіональних об‘єднань функціонального спрямування та керівниками радіаційних, хімічних, вибухонебезпечних та інших об‘єктів підвищеної небезпеки за погодженням із територіальними органами управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 26. Територіальні підсистеми
Територіальні підсистеми створюються місцевими органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

На місцевому та об‘єктовому рівнях створюються ланки територіальних підсистем.

Кожен рівень територіальних підсистем має усі елементи єдиної державної системи цивільного захисту, крім системи підготовки кадрів з питань цивільного захисту та системи наукових установ з питань цивільного захисту.

Організаційна структура, завдання, склад сил і засобів, порядок діяльності територіальних підсистем визначаються положеннями про них, які затверджуються Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами обласних Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 27. Ланки територіальних підсистем

Ланки територіальних підсистем створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у районах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст обласного значення, районах міст відповідно до адміністративно-територіального устрою.

Організаційна структура, завдання, склад сил і засобів, порядок діяльності ланок територіальних підсистем визначаються положеннями про них, затвердженими місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами міських рад за погодженням з територіальними органами управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та органами повсякденного управління з питань цивільного захисту Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Глава 3

Функціонування єдиної державної системи цивільного захисту

Стаття 28. Режими функціонування єдиної державної системи цивільного захисту
Єдина державна система цивільного захисту може функціонувати у режимі повсякденного функціонування, підвищеної готовності та у режимах надзвичайної ситуації, надзвичайного або воєнного стану.

Стаття 29. Режим повсякденного функціонування


Режим повсякденного функціонування єдиної державної системи цивільного захисту встановлюється за умов нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, сейсмічної, гідрогеологічної, гідрометеорологічної, техногенної та пожежної обстановки, за відсутності епідемій, епізоотій, епіфітотій.

У режимі повсякденного функціонування органи управління і сили цивільного захисту єдиної державної системи цивільного захисту:

забезпечують спостереження та контроль за обстановкою на об‘єктах підвищеної небезпеки і прилеглих до них територіях, а також на гідрогеологічно-небезпечних ділянках територій;

здійснюють цілодобове чергування оперативно-рятувальних та пожежно-рятувальних підрозділів;

розробляють і виконують цільові та науково-технічні програми щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і зменшення можливих втрат;

здійснюють планові заходи щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення безпеки та захисту населення і територій від них;

забезпечують підготовку органів управління і сил цивільного захисту щодо дій у надзвичайних ситуаціях;

організовують навчання керівного складу та фахівців цивільного захисту і населення діям у надзвичайних ситуаціях;

створюють і поновлюють матеріальні резерви для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків;

здійснюють прогнозування обстановки, погіршення якої може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій;

створюють та підтримують у постійній готовності системи оповіщення.

Стаття 30. Режим підвищеної готовності

Режим підвищеної готовності єдиної державної системи цивільного захисту встановлюється у межах конкретної території, за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у разі істотного погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, епідемічної (епізоотичної), сейсмічної, гідрогеологічної, гідрометеорологічної обстановки, за наявності загрози виникнення надзвичайної ситуації.

У режимі підвищеної готовності органи управління та сили цивільного захисту єдиної державної системи цивільного захисту:

формують комісії, або оперативні групи для виявлення причин погіршення обстановки та готують пропозиції щодо її нормалізації;

запроваджують, у разі необхідності, цілодобове чергування членів комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій і оперативної групи;

посилюють спостереження та контроль за ситуацією на об‘єктах підвищеної небезпеки і прилеглих до них територіях, а також на гідрогеологічно-небезпечних ділянках територій, здійснюють постійне прогнозування можливості виникнення надзвичайних ситуацій та їх масштабів;

здійснюють заходи щодо запобігання виникненню надзвичайної ситуації;

уточнюють, розробляють та здійснюють заходи щодо захисту населення і територій від можливої надзвичайної ситуації;

приводять у стан готовності наявні сили і засоби реагування, залучають, у разі необхідності, додаткові сили і засоби та направляють їх, у разі потреби, у район загрози виникнення надзвичайної ситуації.

Стаття 31. Режим надзвичайної ситуації

Режим надзвичайної ситуації єдиної державної системи цивільного захисту встановлюється у разі виникнення надзвичайної ситуації, залежно від її масштабу, у межах конкретної території за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

У режимі надзвичайної ситуації органи управління та сили цивільного захисту єдиної державної системи цивільного захисту:

здійснюють оповіщення населення про надзвичайну ситуацію та про їх дії в умовах цієї ситуації;

призначають керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, який створює Штаб з ліквідації надзвичайної ситуації;

визначають межі території, на якій виникла надзвичайна ситуація;

здійснюють постійне прогнозування зони можливого поширення надзвичайної ситуації та масштабів можливих наслідків;

організовують роботи з локалізації і ліквідації надзвичайної ситуації та її наслідків, залучають для цього необхідні сили і засоби;

організовують та здійснюють заходи щодо життєзабезпечення постраждалого населення;

організовують захист населення і територій в умовах надзвичайної ситуації;

здійснюють безперервний контроль за розвитком надзвичайної ситуації та обстановкою на аварійних об‘єктах і прилеглих до них територіях;

оперативно доповідають вищим органам управління про розвиток надзвичайної ситуації та заходи, що вживаються.


Стаття 32. Режим надзвичайного стану

Режим функціонування єдиної державної системи цивільного захисту в умовах надзвичайного стану встановлюється відповідно до Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану".

Стаття 33. Режим воєнного стану
Режим функціонування єдиної державної системи цивільного захисту в умовах воєнного стану, встановлюється відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

У разі введення вУкраїні або в окремих її місцевостях воєнного стану, єдина державна система цивільного захисту переводиться у режим функціонування в умовах воєнного стану у повному обсязі або у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Переведення єдиної державної системи цивільного захисту в режим функціонування в умовах воєнного стану здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування згідно з планами цивільного захисту на особливий період.

Виконання завдань цивільного захисту під час функціонування єдиної державної системи цивільного захисту в умовах воєнного стану покладається на її органи управління та здійснюється в тісної взаємодії з відповідним військовим командуванням.

Підготовка єдиної державної системи цивільного захисту до виконання завдань цивільного захисту в режимі воєнного стану та в особливий період здійснюється завчасно у мирний час з урахуванням розвитку озброєння, воєнної техніки та засобів захисту населення від небезпек, які виникають при веденні воєнних дій або внаслідок цих дій.

Органи управління єдиною державною системою цивільного захисту, зазначені в статті 35 (крім органів повсякденного управління з питань цивільного захисту, що створюються у складі місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад), мають право видавати, у межах своєї компетенції, обов’язкові до виконання на відповідній території, у тому числі спільні, рішення, розпорядження, накази та директиви з питань забезпечення функціонування єдиної системи цивільного захисту, її територіальних та функціональних підсистем у режимі воєнного стану та в особливий період.

Основними завданнями у сфері цивільного захисту додатково до тих, що визначені Законом України "Про правовий режим воєнного стану", у режимі воєнного стану та в особливий період є:

навчання населення способам захисту від небезпек, які виникають під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій;

оповіщення населення про небезпеки, які виникають під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій;

евакуація населення, матеріальних та культурних цінностей у безпечні райони;

забезпечення населення засобами колективного та індивідуального захисту;

проведення заходів світломаскування та інших видів маскування;

проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення небезпеки для населення під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій, а також внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

надання, під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій, а також внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, медичної допомоги постраждалому населенню, організація його лікування та проведення санітарно-протиепідемічних заходів;

здійснення заходів життєзабезпечення населення, постраждалого під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій;

ліквідація пожеж, які виникають під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій;

виявлення та позначення районів, які зазнали радіоактивного, хімічного та біологічного зараження (крім районів бойових дій);

санітарна обробка людей та спеціальна обробка одягу, техніки, обладнання, будівель і територій, які зазнали радіоактивного, хімічного та біологічного забруднення;

охорона громадського порядку в районах, які постраждали під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій, а також внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

розробка та здійснення заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування об’єктів економіки у воєнний час;

забезпечення постійної готовності сил і засобів цивільного захисту до дій в умовах воєнного стану та в особливий період.

Глава 4

Управління єдиною державною системою цивільного захисту

Стаття 34. Система управління
Для забезпечення управління єдиною державною системою цивільного захисту створюється система управління, до складу якої входять органи управління єдиною державною системою цивільного захисту, пункти управління та засоби управління.

Стаття 35. Органи управління єдиною державною системою цивільного захисту

Органами управління єдиною державною системою цивільного захисту та її функціональними і територіальними підсистемами є:

Кабінет Міністрів України;

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту;

центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, адміністрації (адміністративні органи) підприємств, установ і організацій;

органи повсякденного управління з питань цивільного захисту.

Стаття 36. Кабінет Міністрів України

Керівництво єдиною державною системою цивільного захисту у мирний час та в особливий період здійснює Кабінет Міністрів України.
Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері цивільного захисту визначаються цим Кодексом та іншим законодавством.

Стаття 37. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту

Забезпечення реалізації заходів державної політики та координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, на який покладається здійснення безпосереднього керівництва єдиною державною системою цивільного захисту в повсякденній діяльності у мирний час та в особливий період.

Завдання, функції та повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту визначаються Положенням про нього, яке затверджується Кабінетом Міністрів України, а також цим Кодексом.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту створює територіальні та місцеві органи управління до районних включно.

Стаття 38. Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, адміністрації (адміністративні органи) підприємств, установ і організацій

Керівництво функціональними і територіальними підсистемами єдиної державної системи цивільного захисту та їх ланками у мирний час та в особливий період покладається на центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, адміністрації (адміністративні органи) підприємств, установ, організацій і здійснюється їх керівниками.

Повноваження центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, адміністрацій (адміністративних органів) підприємств, установ та організацій у сфері цивільного захисту визначається цим Кодексом і відповідними положеннями про функціональні і територіальні підсистеми та їх ланки, які розробляються відповідно до Типових положень про функціональні і територіальні підсистеми, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 39. Органи повсякденного управління з питань цивільного захисту

Безпосереднє керівництво виконанням завдань і заходів функціональних підсистем у мирний час та в особливий період здійснюють органи повсякденного управління, які створюються центральними органами виконавчої влади у їх складі.

Завдання, функції та порядок діяльності органів повсякденного управління функціональних підсистем визначаються у положеннях про них, які затверджуються встановленим порядком.

Безпосереднє керівництво виконанням завдань і заходів, покладених на територіальні підсистеми та їх ланки у мирний час та в особливий період, здійснюють органи повсякденного управління, а саме: територіальні та місцеві органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та структурні підрозділи з питань цивільного захисту місцевих органів виконавчої влади і виконавчих органів міських рад.

Структурні підрозділи з питань цивільного захисту місцевих органів виконавчої влади і виконавчих органів міських рад створюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями, районними державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Завдання, функції та порядок діяльності структурних підрозділів з питань цивільного захисту місцевих органів влади і виконавчих органів міських рад визначаються Положенням про них, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Керівники територіальних та місцевих органів управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, у межах виконання покладених завдань і функцій, підзвітні та підконтрольні керівникам відповідних місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування та можуть, за їх рішенням, входити до складу колегій (дорадчих органів) місцевих органів виконавчої влади.

Завдання, функції та порядок діяльності територіальних та місцевих органів управління спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту визначаються Положеннями про них, які затверджуються цим органом.

Свої повноваження щодо організації виконання завдань територіальних підсистем та їх ланок, територіальні та місцеві органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту реалізують на підставі рішень керівника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та керівників відповідних місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Безпосереднє керівництво виконанням завдань і заходів, які покладені на підприємства, установи та організації, здійснюють органи повсякденного управління або спеціально призначені штатні або позаштатні особи з питань цивільного захисту, які створюються або призначаються рішеннями їх керівників.

Завдання, функції та порядок діяльності цих органів управління або призначених осіб визначаються відповідно положеннями про них, або посадовими інструкціями, які затверджуються їх керівниками.

Чисельний склад штатних працівників з питань цивільного захисту на підприємствах, в установах і організаціях визначається Положенням про єдину державну систему цивільного захисту.

Стаття 40. Координація діяльності органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту

Координацію діяльності органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту здійснюють Рада національної безпеки і оборони України у межах, передбачених Законом України "Про Раду національної безпеки і оборони України" та Кабінет Міністрів України.

Для координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та інших органів управління, пов’язаної з безпекою та захистом населення і територій, реагування на надзвичайні ситуації Кабінет Міністрів України, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування утворюють:

на державному рівні:

Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;

Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення.

Для ліквідації конкретної надзвичайної ситуації та її наслідків рішенням Кабінету Міністрів України утворюється спеціальна Урядова комісія з ліквідації надзвичайної ситуації;

на регіональному рівні:

комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Для ліквідації конкретної надзвичайної ситуації та її наслідків регіонального рівня рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій утворюється спеціальна комісія з ліквідації надзвичайної ситуації регіонального рівня;

на місцевому рівні:

комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій районів та міст.

Для ліквідації конкретної надзвичайної ситуації та її наслідків місцевого рівня рішенням місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування утворюється спеціальна комісія з ліквідації надзвичайної ситуації місцевого рівня;

на об‘єктовому рівні:

комісії з питань надзвичайних ситуацій об‘єкта.

Для ліквідації конкретної надзвичайної ситуації та її наслідків об‘єктового рівня рішенням адміністрацій (адміністративного органу) підприємства утворюється спеціальна комісія з ліквідації надзвичайної ситуації об‘єктового рівня.

Завдання, склад, порядок діяльності Національної ради з питань безпечної життєдіяльності населення, Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій та Спеціальної комісії з ліквідації надзвичайної ситуації визначаються Положеннями про них, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Завдання, склад, порядок діяльності регіональних та місцевих комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, об‘єктових комісій з питань надзвичайних ситуацій та Спеціальних комісій з ліквідації надзвичайної ситуації визначаються Положеннями про них, які затверджуються місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами міських рад.

Стаття 41. Пункти управління

Для забезпечення сталого управління виконанням заходів цивільного захисту під час виникнення надзвичайних ситуацій, а також виконання функцій, передбачених на особливий період, Кабінетом Міністрів України, центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями створюються та використовуються пункти управління.

Перелік та вимоги до пунктів управління визначаються положенням про пункти управління, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 42. Засоби управління

Для прийому, оброблення, підготовки та передавання управлінської та іншої інформації, сигналів оповіщення та управління, стаціонарні та рухомі пункти управління, Центр управління надзвичайними ситуаціями обладнуються засобами управління.

До засобів управління відносяться:

стаціонарні та переносні пристрої прийому та передавання управлінської та іншої інформації, сигналів оповіщення та управляння;

електронно-обчислювальна, копіювально-розмножувальна та інша техніка для підготовки та оброблення управлінської та іншої інформації;

телекомунікаційні мережі;

спеціальні транспортні засоби обладнані та призначені для здійснення управлінських функцій.

Перелік та кількість засобів управління, які обладнуються пункти управління у надзвичайних ситуаціях, порядок їх використання, визначається начальником Штабу з ліквідації надзвичайних ситуацій залежно від завдань, що вирішують на цих пунктах управління, та рівня надзвичайної ситуації.

Стаціонарні пункти управління та Центри управління надзвичайними ситуаціями обладнуються засобами управління, які забезпечують прийом, оброблення, підготовку та передавання управлінської інформації відповідно завдань, що покладаються на відповідні органи управління єдиною державною системою цивільного захисту у мирний час та в особливий період.

Стаття 43. Планування заходів цивільного захисту

Для організації діяльності єдиної державної системи цивільного захисту у мирний час та в особливий період Кабінетом Міністрів України, центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями розробляються та затверджуються встановленим порядком:

план реагування на надзвичайні ситуації;

план цивільного захисту на особливий період;

план основних заходів з підготовки єдиної державної системи цивільного захисту на рік;

плани основних заходів з підготовки функціональних і територіальних підсистем та їх ланок єдиної державної системи цивільного захисту на рік.

Структура, зміст, порядок розробки, погодження та затвердження планів визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.
Розділ 3

Сили цивільного захисту

Глава 5

Завдання сил цивільного захисту та їх склад

Стаття 44. Сили цивільного захисту

Сили цивільного захисту призначені для виконання заходів та робіт щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, ліквідації цих надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також виконання інших завдань, передбачених законодавством у сфері цивільного захисту у мирний час та в особливий період.

Стаття 45. Завдання сил цивільного захисту

Основним завданнями сил цивільного захисту є:

здійснення заходів щодо підтримання органів управління, служб, формувань та підрозділів сил цивільного захисту, спеціальної та іншої техніки і засобів у стані постійної готовності до виконання покладених завдань у сфері цивільного захисту;

проведення робіт та заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від них;

проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації надзвичайних, надзвичайних подій та їх наслідків;

гасіння пожеж;

обслуговування на договірних засадах радіаційних, хімічних, вибухонебезпечних та інших об‘єктів підвищеної небезпеки незалежно від форм власності, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій;

проведення піротехнічних робіт, пов‘язаних зі знешкодженням вибухонебезпечних предметів, які залишилися на території України після війн, сучасних боєприпасів та підривних засобів, крім вибухових пристроїв, що використовуються в терористичних цілях та тих, що знаходять на території, яка визначена для розміщення та постійної діяльності військових частин, підприємств, установ і організацій Збройних сил України, інших військових формувань, військових навчальних закладів;

проведення робіт щодо життєзабезпечення постраждалого населення;

надання невідкладної медичної допомоги постраждалим у районі надзвичайної ситуації і транспортування їх до медичних закладів;

здійснення перевезень матеріально-технічних засобів, які призначені для ліквідації надзвичайних ситуацій та гуманітарної допомоги.



Стаття 46. Склад сил цивільного захисту

Сили цивільного захисту складають:

Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

аварійно-рятувальні та інші служби і формування, основна діяльність яких спрямована на виконання завдань із попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків;

підприємства, основна діяльність яких спрямована або може бути спрямована на виконання завдань із попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків;

пожежно-рятувальні та пожежні підрозділи відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони;

невоєнізовані (позаштатні) формування цивільного захисту;

спеціалізовані служби цивільного захисту.

ГЛАВА 6

Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту

Стаття 47. Призначення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту

Для ліквідації надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період, а також для участі в міжнародних рятувальних та інших гуманітарних операціях спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту створюється Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту.

Стаття 48. Склад Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту

До складу Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту входять:

органи управління Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту;

аварійно-рятувальні формування центрального підпорядкування;

аварійно-рятувальні формування спеціального призначення;

пожежно-рятувальні, пожежні підрозділи (частини);

спеціальні авіаційні формування;

спеціальні морські формування;

навчальні центри;

підрозділи забезпечення.

Структура, склад, завдання, функції та порядок діяльності Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту визначаються Положенням про неї, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

З метою швидкого реагування на надзвичайні ситуації, забезпечення комплексного проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту на базі аварійно-рятувальних формувань центрального підпорядкування можуть створюватися спеціальні регіональні центри швидкого реагування.

Для аварійно-рятувальних формувань центрального підпорядкування, а, у разі створення, для спеціальних регіональних центрів швидкого реагування, рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, визначаються зони відповідальності щодо реагування на надзвичайні ситуації, до складу яких включаються декілька областей.

Кількість та чисельність аварійно-рятувальних формувань, пожежно-рятувальних та пожежних підрозділів (частин) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, залежно від встановленої Кабінетом Міністрів України загальної чисельності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, що утримується за рахунок Державного бюджету України.

Пожежно-рятувальні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту створюються в усіх містах, міських районах, районах в Автономній Республіці Крим, областях, відповідно до критеріїв та у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пожежні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту створюються на промислових підприємствах та інших об‘єктах. Перелік промислових підприємств та інших об‘єктів, на яких створюються пожежні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, порядок створення та умови функціонування цих підрозділів (частин) визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 49. Гарнізони Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту

Аварійно-рятувальні формування спеціального призначення та пожежно-рятувальні підрозділи безпосередньо підпорядковуються територіальним органам управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і складають 27 гарнізонів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі).

До складу гарнізонів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту також входять інші формування, служби, навчальні заклади та наукові установи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, які розташовані у межах гарнізону.

Гарнізон Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту очолює начальник, який за посадою є керівником територіального органу управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 50. Керівництво Оперативно-рятувальною службою цивільного захисту

Керівництво Оперативно-рятувальною службою цивільного захисту та виконання покладених на неї завдань здійснює окремий орган управління, які входять до складу Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту або структурний підрозділ центрального апарату спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, до повноважень якого віднесено питання управління силами цивільного захисту.

Стаття 51. Розташування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту

Місця розташування формувань та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на території України визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту за погодженням з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

ГЛАВА 7

Аварійно-рятувальні служби, формування та підприємства

Стаття 52. Аварійно-рятувальні служби, формування та підприємства

Для ліквідації надзвичайних ситуацій, проведення інших спеціальних робіт при загрозі та виникненні надзвичайних ситуацій, а також для участі у міжнародних рятувальних та інших гуманітарних операціях спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями створюються аварійно-рятувальні та інші служби, формування та підприємства, основна діяльність яких спрямована, або може бути спрямована на виконання завдань з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків.

Стаття 53. Види аварійно-рятувальних служб, їх статус

Аварійно-рятувальні служби поділяються на державні, галузеві, комунальні, аварійно-рятувальні служби підприємств, установ і організацій (далі - об'єктові аварійно-рятувальні служби) та аварійно-рятувальні служби громадських організацій.

Аварійно-рятувальні служби можуть бути спеціалізованими або неспеціалізованими, та створеними на професійній основі. Відповідно до специфіки діяльності професійні аварійно-рятувальні служби можуть бути спеціальними (воєнізованими).

Державні, галузеві, комунальні та аварійно-рятувальні служби громадських організацій є юридичними особами.

Особливим (спеціалізованим) видом державної аварійно-рятувальної служби є Державна служба медицини катастроф.

Стаття 54. Створення аварійно-рятувальних служб і формувань



Державні аварійно-рятувальні служби і формування, як професійні, створюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, іншими центральними органами виконавчої влади.

Галузеві аварійно-рятувальні служби і формування, як професійні, створюються за рішення відповідних центральних органів виконавчої влади.

Комунальні аварійно-рятувальніслужби, як професійні, створюються органами місцевого самоврядування, а також за пропозиціями Ради міністрів Автономної РеспублікиКрим,обласних,Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

На підприємствах, в установах та організаціях із шкідливими і небезпечними умовами праці та підвищеним ризиком виникнення аварії, керівниками цих підприємств, установ та організацій, створюються спеціалізовані об'єктові аварійно-рятувальні служби з працівників цих підприємств, установ та організацій.

Громадські організації з метою виконання своїх статутних завдань і цілей можуть створювати в установленому порядку свої професійні аварійно-рятувальні служби.

Структура, склад, завдання і функції державних, галузевих, комунальних, об‘єктових та аварійно-рятувальних служб громадських організацій визначаються їх статутами або положеннями про них, затвердженими засновниками, які створюють ці служби.

Стаття 55. Організаційна структура аварійно-рятувальних служб і формувань

До складу аварійно-рятувальних служб і формувань входять органи управління, аварійно-рятувальні формування (підрозділи) та допоміжні підрозділи.

Структура та штатний розпис державних аварійно-рятувальних служб і формувань затверджуються центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких вони належать.

Структура і штатний розпис галузевих аварійно-рятувальних служб і формувань визначається і затверджуються центральними органами виконавчої влади, що створюють ці служби і формування.

Структура та штатний розпис комунальних і аварійно-рятувальних служб громадських організацій визначаються та затверджуються органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, що створюють ці служби.

Структура об'єктових аварійно-рятувальних служб затверджується керівниками підприємств, установ та організацій, у яких вони створюються.

Стаття 56. Атестація аварійно-рятувальних служб і формувань

Усі аварійно-рятувальні служби формування, а також рятувальники підлягають обов'язковій атестації на здатність до проведення аварійно-рятувальних робіт. Атестовані аварійно-рятувальні служби і формування вносяться до спеціального реєстру аварійно-рятувальних служб. Неатестовані аварійно-рятувальні служби і формування, а також рятувальники до проведення аварійно-рятувальних робіт не допускаються.

Порядок атестації аварійно-рятувальних служб і формувань, а також рятувальників, ведення реєстру аварійно-рятувальних служб і формувань, порядок тимчасового зупинення діяльності не атестованих аварійно-рятувальних служб і формувань, а також рятувальників визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 57. Обслуговування об‘єктів і територій з питань цивільного захисту

Аварійно-рятувальні служби і формування, пожежно-рятувальні частини (підрозділи), які створені на професійній основі, обслуговують підприємства, установи та організації, незалежно від форми власності, та окремі території, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Постійному та обов'язковому обслуговуванню підлягають:

підприємства, організації з видобутку і переробки твердих, рідких та газоподібнихкориснихкопалин,експлуатації продуктопроводів, а також ті, що будують, експлуатують або ліквідовують підземні виробки та споруди різного призначення;

споруди транспортних підприємств та організацій з підвищеними вимогами до рівня безпеки їх експлуатації (морські та річкові порти, аеродроми та аеропорти, метрополітен тощо);

металургійні, хімічні, радіаційно небезпечні, вибухо- і пожежонебезпечні та інші підприємства та організації зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також ті, що застосовують у своєму виробництві або зберігають небезпечні хімічні речовини;

рекреаційні зони та інші території у період масового відпочинку людей або занять промислом, у тому числі місця туристичної активності;

райони відповідальності України за організацію обслуговування повітряного руху;

водні об'єкти України, у тому числі, у зоні відповідальності України в Чорному та Азовському морях, на річках Дніпрі та Дунаї.

Об'єкти та окремі території, які підлягають постійномута обов'язковомуобслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами і формуваннями визначаються Кабінетом Міністрів України.

Перелік об‘єктів, які підлягають постійному та обов‘язковому обслуговуванню галузевими аварійно-рятувальними службами і формуваннями, визначається центральним органом виконавчої влади з питань промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду за погодженням з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Перелік об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню комунальними і аварійно-рятувальними службами громадських організацій, які створені на професійній основі, визначаються територіальними органами управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту за погодженням з місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами міських рад.

Радіаційні, хімічні, вибухонебезпечні та інші об‘єкти підвищеної небезпеки, у складі яких створені і функціонують власні професійні спеціалізовані аварійно-рятувальні служби і формування, не підлягають додатковому обслуговуванню іншими державними або галузевими аварійно-рятувальними службами і формуваннями.

Стаття 58. Надання платних послуг аварійно-рятувальними службами

Державні, галузеві та комунальні аварійно-рятувальні служби і формування можуть надавати такі платні послуги, які не суперечать та не заважають їх основній діяльності:

проведення профілактичних заходів та робіт протиаварійного призначення;

виконання робіт, які потребують застосування вмінь рятувальників, спеціальних засобів захисту та оснащення.

Перелік платних послуг, умови їх надання, а також порядок використання коштів, одержаних за надання цих послуг визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 59. Пожежно-рятувальні (пожежні) підрозділи відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони

На пожежно-рятувальні (пожежні) підрозділи відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони покладаються завдання щодо гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги при ліквідації надзвичайних ситуацій, що виникли на металургійних, хімічних, радіаційних, вибухо-та пожежонебезпечних, а також на інших підприємствах, у селищах та селах.

Виконання покладених завдань пожежно-рятувальні (пожежні) підрозділи відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони здійснюють у взаємодії з пожежно-рятувальними та аварійно-рятувальними підрозділами Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, іншими рятувальними службами та формуваннями у разі їх залучення.

Створення, функціонування та забезпечення пожежно-рятувальних (пожежних) підрозділів відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони визначається у главі 13 цього Кодексу.

ГЛАВА 8

Невоєнізовані (позаштатні) формування та спеціалізовані

служби цивільного захисту
Стаття 60. Невоєнізовані (позаштатні) формування

Для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, містах обласного значення, районах відповідно до адміністративно-територіального устрою, на підприємствах, в установах та організаціях створюються невоєнізовані (позаштатні) формування цивільного захисту.

До невоєнізованих (позаштатних) формувань цивільного захисту зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до восьми років, жінок із середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей віком до трьох років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.

Організаційні засади створення невоєнізованих (позаштатних) формувань цивільного захисту, їх завдання та функції визначаються Положенням про них, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 61. Спеціалізовані служби цивільного захисту

Для забезпечення заходів цивільного захисту та проведення спеціальних робіт за функціональною спрямованістю в центральних органах виконавчої влади, Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, містах обласного значення, районах, відповідно до адміністративно-територіального устрою, центральними та місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами міських рад, створюються спеціалізовані служби цивільного захисту: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, зв‘язку і оповіщення, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення, охорони громадського порядку тощо.

Для планування евакуаційних заходів і забезпечення їх виконання в умовах надзвичайної ситуації та в особливий період на базі місцевих органів виконавчої влади та відповідних спеціалізованих служб цивільного захисту створюються евакуаційні комісії та евакуаційні органи.

Організаційні засади створення спеціалізованих служб цивільного захисту, евакуаційних комісій та евакуаційних органів, їх завдання, функції і повноваження визначаються Положеннями про них, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Глава 9

Права та обов‘язки аварійно-рятувальних служб і формувань, рятувальників

Стаття 62. Права аварійно-рятувальних служб і формувань

Формування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, державні та комунальні аварійно-рятувальні служби і формування мають право:

обстежувати, з метою профілактики виникнення надзвичайних ситуацій, об'єкти і території, що ними обслуговуються;

подавати власникам підприємств, установ та організацій, місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування пропозиції щодо поліпшення протиаварійного стану об'єктів і територій та усунення виявлених порушень відповідно до вимог безпеки;

залучати та використовувати на договірних засадах засоби зв'язку, транспортні та інші матеріально-технічні ресурси підприємств, установ та організацій для рятування людей та виконання невідкладних робіт або доставки у зоні надзвичайних ситуацій особового складу, спеціального оснащення і вантажів;

безоплатно і безперешкодно отримувати від підприємств, установ та організацій, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для виконання покладених на аварійно-рятувальну службу або формування завдань;

безперешкодного доступу на об'єкти і території з метою виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією надзвичайних ситуацій;

вимагати від усіх осіб, які знаходяться у зоні надзвичайної ситуації, додержання вимог, запроваджених встановленими заходами безпеки;

проводити під час ліквідації надзвичайних ситуацій документування, кіно-і відеознімання, фотографування та звукозапис;

брати участь у роботі комісій з розслідування причин виникнення надзвичайних ситуацій на об'єктах і територіях, що ними обслуговуються;

тимчасово забороняти або обмежувати рух транспортних засобів і пішоходів поблизу та у межах зони надзвичайної ситуації та пожежі, а також доступ громадян на окремі об‘єкти і території, зобов‘язувати їх тимчасово залишати такі об‘єкти і території.

Транспортні засоби підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, аварійно-рятувальних служб і формувань з кольорово-графічними позначеннями, світловою та звуковою сигналізацією належать до категорії оперативних транспортних засобів та користуються, відповідно до законодавства, перевагами у дорожньому русі.

Опис, технічні вимоги та порядок використання спеціальних графічних позначень, світлової та звукової сигналізації визначається відповідно до законодавства.

Права аварійно-рятувальних служб і формувань можуть бути відповідним чином обмежені на територіях і підприємствах, в установах та організаціях, у яких відповідно до вимог Закону України "Про державну таємницю" встановлено спеціальні перепускні та внутрішньооб'єктові режими.

Стаття 63. Права рятувальників

Рятувальники мають право на:

підвищення рівня своїх теоретичних знань, практичних навичок та майстерності за рахунок робочого часу;

отримання державних пільг та гарантій відповідно до законодавства;

отримання, у разі необхідності, безоплатної медичної допомоги від медичних спеціалістів Державної служби медицини катастроф та відповідного лікування у лікувальних закладах, які віднесені до складу Державної служби медицини катастроф;

забезпечення медико-психологічної реабілітації відповідно до законодавства;

обов'язкове особисте страхування.

Під час проведення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій рятувальники мають право на:

вичерпну та достовірну інформацію, у тому числі про об'єкти, на яких проводяться аварійно-рятувальні роботи, необхідну для виконання ними своїх обов'язків;

безперешкодний допускнатериторію та об'єкти, що постраждали;

екіпіровку та оснащення згідно з технологією проведення аварійно-рятувальних робіт;

безкоштовне харчування відповідно до вимог статті 159цього Кодексу;

позачергове придбання квитків на всі види транспорту для проїзду до місця проведення аварійно-рятувальнихробіт.

Рятувальники мають право створювати в установленому порядку свої професійні спілки.

Працівникам професійних аварійно-рятувальних служб і формувань забороняється під час виконання аварійно-рятувальних робіт організувати страйки або брати у них участь.

Стаття 64. Обов'язки рятувальників

Рятувальники зобов'язані:

бути ініціативними, самовідданими та наполегливими під час ліквідації надзвичайної ситуації;

активно проводити аварійно-рятувальні роботи, вживати всіх необхідних заходів для рятування людей, подання їм невідкладної медичної та іншої допомоги, не допускати невиправданих ризиків;

виконувати вимоги відповідних статутів, положень, правил тощо з питань проведення аварійно-рятувальних робіт;

удосконалювати свої професійні здібності, постійно підтримувати свій фізичний і психологічний стан на належному рівні;

утримувативналежному стані засоби індивідуального захисту та засоби для ліквідації надзвичайних ситуацій.

Інші обов'язки рятувальників визначаються відповідними статутами, посадовими інструкціями та контрактами, які укладаються з ними під час їх прийому на службу або роботу.

За неналежне виконання покладених обов‘язків рятувальники несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством.

розділ 4

запобігання надзвичайним ситуаціям

Стаття 65. Основні заходи щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій

З метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, відверненню або пом‘якшенню їх наслідків центральні та місцеві органи виконавчої влади, підприємства установи та організації організовують та здійснюють:

проведення оцінок ризиків виникнення надзвичайних ситуацій;

прогнозування виникнення надзвичайних ситуацій;

своєчасне оповіщення та достовірне інформування населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, розвиток подій, методи та способи захисту, вжиття заходів щодо забезпечення безпеки;

спостереження та лабораторний контроль;

комплекс заходів інженерного, медичного, психологічного, біологічного, радіаційного, хімічного та екологічного захисту населення і територій;

забезпечення готовності захисних споруд цивільного захисту до укриття населення у надзвичайних ситуаціях;

функціональні заходи державного регулювання та контролю з питань цивільного захисту;

створення і підтримання в робочому стані автоматизованих систем контролю за станом техногенної безпеки об‘єктів підвищеної небезпеки;

створення страхового фонду документації для забезпечення проведення аварійно-рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт;

своєчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайних ситуацій на підставі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів;

створення резервів фінансових і матеріальних ресурсів;

розроблення і реалізацію цільових та науко-технічних програм з проблем запобігання надзвичайним ситуаціям;

створення, підготовку та належне утримання в готовності до дій у надзвичайних ситуаціях необхідних органів управління та оптимально достатньої кількості та спеціалізації сил і засобів цивільного захисту;

підготовку населення діям в умовах надзвичайних ситуацій.

Реалізація заходів у сфері запобігання виникненню надзвичайним ситуаціям є одним із головних пріоритетних напрямів роботи Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.

глава 10

Функціональна підсистема моніторингу і прогнозування
надзвичайних ситуацій

Стаття 66. ункціональна підсистема моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій

З метою забезпечення заходів запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та здійснення постійного моніторингу, лабораторного контролю, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу події, у державі створюється функціональна підсистема моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій з постійно діючими центральним і регіональними координуючими органами з цих питань та мережа моніторингу лабораторного контролю та прогнозування, яка функціонує у складі єдиної системи цивільного захисту.

Організація, завдання, склад мережі моніторингу, лабораторного контролю і прогнозування визначається Положенням про цю систему, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 67. труктура функціональної підсистеми моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій

Функціональна підсистема моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій має чотири рівня: державний, регіональний, місцевий та об‘єктовий.

На державному рівні у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту створюється Центр моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій. До мережі моніторингу, лабораторного контролю та прогнозування надзвичайних ситуацій, яка створюється на державному рівні входять відповідні науково-дослідні установи Національної академії наук, галузевих академій наук, відомчі науково-дослідні установи.

На регіональномурівні у складі територіальних органів управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту створюються регіональні центри моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій. До мережі моніторингу, лабораторного контролю та прогнозування надзвичайних ситуацій, яка створюються на регіональному рівні входять: галузеві науково-дослідні установи, кафедри, лабораторії, служби вищих навчальних закладів та наукових установ гідрометеорологічного, мікробіологічного, санітарно-гігієнічного, ветеринарного, агрохімічного, фітопатологічного, будівельного, технічного профілю, суб‘єкти моніторингу регіонального рівня з питань охорони навколишнього природного середовища, гідрометеорології, водного, лісового та житлово-комунального господарства, санітарно-епідеміологічного нагляду; установи та організації пожежного, гірничого, промислового та техногенного нагляду, які функціонують на території відповідного регіону України і виконують завдання в масштабі регіону.

На місцевому рівністворюється мережа моніторингу, лабораторного контролю і прогнозування надзвичайних ситуацій у складі районних і міських санітарно-епідеміологічних станцій, гідрометеорологічних станцій, центрів хімізації та сільськогосподарської радіології, ветеринарних лабораторій, станцій агрохімічної служби, підрозділів пожежного, гірничого, промислового та техногенного нагляду, будівельного та технічного контролю, житлово-комунального господарства.

На об‘єктовому рівні мережу моніторингу, лабораторного контролю і прогнозування надзвичайних ситуацій складають виробничі (заводські, фабричні, складські, базові тощо) лабораторії нагляду і контролю підприємств, виробничих об‘єднань, акціонерних товариств, диспетчерські служби, системи контролю, які функціонують на території організації або об‘єкту.

Координацію роботи мережі установ місцевого та об‘єктового рівнів здійснюють регіональні центри моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій.

Глава 11

Функціональні заходи регулюючого впливу на діяльність суб‘єктів господарювання з питань цивільного захисту

Стаття 68. Функціональні заходи державного регулювання і контролю

До функціональних заходів регулюючого впливу на діяльність суб‘єктів господарювання відносяться:

державна стандартизація з питань безпеки у надзвичайних ситуаціях;

державна експертиза у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки;

державний нагляд (контроль) у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки;

ідентифікація та паспортизація потенційно небезпечних об‘єктів, декларування безпеки об‘єктів підвищеної небезпеки;

ліцензування діяльності у сфері цивільного захисту;

сертифікація продукції цивільного захисту;

страхування відповідальності за завдану шкоду внаслідок надзвичайної ситуації.

Стаття 69. Державна стандартизація з питань безпеки у надзвичайних ситуаціях

Державна стандартизація з питань безпеки у надзвичайних ситуаціях спрямована на забезпечення:

безпеки продукції (робіт, послуг) та матеріалів для життя і здоров'я людей та довкілля;

якості продукції (робіт, послуг) та матеріалів, відповідно до рівня розвитку науки, техніки і технологій;

єдності принципів вимірювання;

безпеки функціонування суб‘єктів господарювання з урахуванням ризику виникнення техногенних аварій і катастроф.

Стаття 70. Державна експертиза у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки

Державна експертиза проектів і рішень стосовно техногенної безпеки будівництва об'єктів виробничого та цивільного призначення, що можуть спричинити надзвичайні ситуації і вплинути на стан захисту населення і територій від їх наслідків, організовується і проводиться відповідно до законодавства у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 71. Державний нагляд (контроль) у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки

Державний нагляд (контроль) у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки організовуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, іншими уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади, відповідно до законодавства.

Стаття 72. Паспортизація потенційно небезпечних об‘єктів, декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки

Паспортизації та реєстрації у Державному реєстрі потенційно небезпечних об‘єктів підлягають усі потенційно небезпечні об‘єкти. Порядок введення Державного реєстру потенційно небезпечних об‘єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення ідентифікації та паспортизації потенційно небезпечних об‘єктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки здійснюється з метою запобігання надзвичайним ситуаціям, а також забезпечення готовності до локалізації і ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків.

Порядок розроблення декларацій безпеки об‘єктів підвищеної небезпеки, її зміст, методика визначення ризиків та їх прийнятні рівні, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 73. Ліцензування діяльності у сфері цивільного захисту

Господарська діяльність, яка пов‘язана з наданням послуг і виконанням робіт у сфері цивільного захисту, проводиться на підставі ліцензій, що видаються у порядку, встановленому законодавством.

Діяльність, яка пов‘язана з наданням послуг і виконанням робіт у сфері цивільного захисту, включає:

проектування, монтаж, технічне обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення про їх виникнення;

проведення державної експертизи проектів і рішень у частині техногенної безпеки об‘єктів виробничого та цивільного призначення, що можуть спричинити надзвичайні ситуації і вплинути на стан захисту населення і територій від їх наслідків;

проведення експертизи декларації безпеки об‘єктів підвищеної небезпеки.

Суб‘єкт господарювання може отримувати ліцензію на усі види робіт та послуг за цим переліком або на його частину, залежно від спроможності дотримування ліцензійних умов.

Стаття 74. Сертифікація продукції цивільного захисту

Сертифікація продукції цивільного захисту організується і здійснюється з метою підтвердження відповідності продукції встановленим вимогам, включаючи контрольні, небезпечної продукції для життя та здоров‘я людей, довкілля та майна.

Сертифікація може мати обов‘язковий і добровільний характер.

Стаття 75. Страхування у сфері цивільного захисту

Метою страхування у сфері цивільного захисту є:

страховий захист майнових інтересів підприємств, установ, організацій і фізичних осіб за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок надзвичайних ситуацій;

страхове відшкодування суб‘єктам господарювання (потенційно небезпечним об‘єктам та об‘єктам підвищеної небезпеки) за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам або їх майну, а також іншим юридичним особам внаслідок аварії, катастрофи, іншої надзвичайної ситуації, що можуть виникнути на такому об‘єкті.

Страховий захист населення і територій від надзвичайних ситуацій забезпечується обов'язковим і добровільним страхуванням відповідно до законодавства.

Для забезпечення страхового захисту майнових інтересів суб‘єктів господарювання, фізичних осіб, а також третіх осіб та їх майну за шкоду внаслідок надзвичайних ситуацій обов‘язковому страхуванню підлягають:

страхування нерухомого майна суб‘єктів господарювання та фізичних осіб, яке розташовано у зонах ризику прогнозованого розвитку природного лиха (землетрусів, зсувів, повеней, карсту, селів тощо). Перелік зон ризику прогнозованого розвитку природного лиха (землетрусів, зсувів, повеней, карсту, селів тощо) та розмір таких зон встановлюються Кабінетом Міністрів України;

страхування цивільної відповідальності суб‘єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам та їх майну, іншим юридичним особам внаслідок пожежі, аварії, катастрофи, іншої надзвичайної ситуації на таких об‘єктах підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних об‘єктах, господарська діяльність на яких може призвести до таких надзвичайних ситуацій;

страхування суб‘єктів господарювання від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

страхування нерухомого майна фізичних осіб (громадян), яке розташовано в районах (регіонах) ймовірного виникнення надзвичайних ситуацій природного характеру. Перелік районів (регіонів) ймовірного виникнення надзвичайних ситуацій природного характеру, за результатами довгорічного спостереження, визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 76. Страховий фонд документації з питань цивільного захисту

З метою проведення відбудовних, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, що здійснюються під час ліквідації надзвичайної ситуації та в особливий період, на потенційно небезпечних об‘єктах, які зареєстровані у Державному реєстрі потенційно небезпечних об‘єктів, заздалегідь створюються комплекти аварійно-рятувальної документації. Усі комплекти аварійно-рятувальної документації закладаються на збереження до страхового фонду документації України.

Склад комплектів аварійно-рятувальної документації та положення про страховий фонд документації визначається Кабінетом Міністрів України.

Правові, економічні та організаційні засади створення, формування, ведення і використання страхового фонду документації, а також функціонування державної системи страхового фонду документації здійснюється відповідно до законодавства.

Стаття 77. 
Системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення

Для своєчасного виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій на об‘єктах підвищеної небезпеки, що експлуатуються, а також під час їх будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, капітального ремонту створюються системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення.

Об‘єкти на яких створюються системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Вимоги до систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення, а також їх улаштування, експлуатація та технічне обслуговування визначаються Правилами, які затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Глава 12

Забезпечення пожежної безпеки

Стаття 78. Заходи щодо забезпечення пожежної безпеки

Забезпечення пожежної безпеки є особливою специфічною складовою цивільного захисту щодо охорони життя і здоров‘я людей, їх власності, національного багатства і навколишнього природного середовища від пожеж, одним із пріоритетів національних інтересів і невід‘ємним напрямом державної політики з питань національної безпеки.

Забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, незалежно від виду їх діяльності та форм власності, а також інших суб‘єктів господарювання та громадян здійснюється відповідно до цього Кодексу, інших законодавчих та нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки.

Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб та працівників підприємств, установ, організацій та інших суб‘єктів господарювання (підприємців). Ця вимога відображається у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств, установ та організацій.

Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Забезпечення пожежної безпеки при проектуванні та забудові населених пунктів, будівництві, розширенні, реконструкції, капітальному ремонті та технічному переоснащенні підприємств, будівель і споруд покладається на органи архітектури, замовників, забудовників, проектні та будівельні організації.

Забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і їх власників, а в жилих будинках приватного житлового фонду та інших спорудах, на дачах і садових ділянках - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

Стаття 79. 
Повноваження центральних та місцевих органів виконавчої влади з питань пожежної безпеки

До повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади належать:

реалізація, відповідно до компетенції, єдиної державної політики щодо забезпечення пожежної безпеки;

визначення основних напрямів діяльності в забезпеченні пожежної безпеки, розвитку науки і техніки, координація державних, міжрегіональних заходів і наукових досліджень з питань пожежної безпеки;

розроблення і реалізація комплексних заходів, спрямованих на поліпшення пожежної безпеки об'єктів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління;

розроблення і затвердження, за погодженням з центральним органом державного нагляду з питань пожежної безпеки галузевих стандартів, норм, правил, інших нормативно-правових актів, що стосуються питань забезпечення пожежної безпеки, здійснення контролю за їх виконанням;

здійснення методичного керівництва з питань забезпечення пожежної безпеки на підприємствах, установах та організаціях, які належать до сфери їх управління;

забезпечення виконання державних програм щодо забезпечення пожежної безпеки, розроблення та виконання галузевих програм з питань пожежної безпеки;

організація вивчення у навчальних закладах вимог пожежної безпеки та навчання діям на випадок пожежі за програмами, погодженими із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту;

організація проходження навчання керівним складом та відповідними спеціалістами підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, і перевірка знань з питань пожежної безпеки;

ведення обліку пожеж, які сталися на об'єктах, що належать до сфери їх управління, аналіз причин їх виникнення та надання відповідної статистичної звітності в установленому порядку;

організація науково-дослідної та дослідно-конструкторської роботи з питань забезпечення пожежної безпеки;

координація роботи щодо створення і випуску пожежної техніки та засобів протипожежного захисту, встановлення державного замовлення на їх випуск і постачання;

забезпечення відомчої служби пожежної безпеки необхідною продукцією протипожежного призначення та іншим майном;

сприяння в організації розробки, виготовлення та розміщення безкоштовно рекламної продукції, в обсязі не менше 15 відсотків ефірного часу (друкованої площі), відведеного для реклами з питань забезпечення пожежної безпеки.

Органи виконавчої влади, що здійснюють матеріально-технічне забезпечення виробництва найважливіших видів продукції, повинні передбачати задоволення потреб пожежної охорони, підприємств, установ та організацій у пожежній техніці, обладнанні, засобах протипожежного захисту. Випуск цієї техніки, обладнання та засобів включається до державного замовлення.

Для координації і вдосконалення роботи, пов'язаної із забезпеченням пожежної безпеки та контролем за її проведенням, в апаратах центральних органів виконавчої влади створюються служби пожежної безпеки.

Основні завдання, структура і чисельність служб пожежної безпеки, права та відповідальність її працівників визначаються Положеннями про служби пожежної безпеки, які затверджуються центральними органами виконавчої влади, що створюють ці служби.

Стаття 80. 
Обов'язки підприємств, установ та організацій щодо забезпечення пожежної безпеки

Власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи (далі - власники), а також орендарі зобов'язані:

розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід;

відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, установи та організації, здійснювати постійний контроль за їх додержанням;

забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів, постанов, розпоряджень та експертних висновків (з питань проведення експертизи проектно-кошторисної документації) органів державного нагляду з питань пожежної безпеки;

організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;

у разі відсутності в нормативних актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами державного нагляду з питань пожежної безпеки;

утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;

створювати, у разі потреби, відповідно до встановленого порядку, підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу;

подавати на вимогу органів державного нагляду з питань пожежної безпеки відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що ними виробляється;

здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики;

своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території;

проводити службове розслідування випадків пожеж.

Обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна повинні бути визначені у договорі оренди.

Підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, які виробляють продукцію протипожежного призначення та надають послуги, пов'язані із запобіганням або ліквідацією пожеж, звільняються від сплати податків на прибуток у межах обсягу виконаних робіт.

Підприємства, установи та організації, які мають або утримують пожежні команди з виїзною пожежною технікою, частково звільняються від сплати податків на прибуток (50 відсотків коштів, що витрачаються на утримання цих команд).

На підприємстві, в установі та організації з кількістю працюючих 50 і більше осіб рішенням трудового колективу може створюватися пожежно-технічна комісія. У виняткових випадках її функції може виконувати комісія з охорони праці. Типове положення про пожежно-технічну комісію затверджується Кабінетом Міністрів України.

Повноваження з питань пожежної безпеки асоціацій, корпорацій, концернів, інших виробничих об'єднань визначаються їх статутами або договорами між підприємствами, що утворили об'єднання. Для виконання делегованих об'єднанню функцій у його апараті створюється служба пожежної безпеки.

Основні завдання, структура і чисельність служб пожежної безпеки, права та відповідальність її працівників визначаються Положеннями про служби пожежної безпеки, які затверджуються керівниками асоціацій, корпорацій, концернів, інших виробничих об'єднань, що створюють ці служби.

Стаття 81. Обов‘язки громадян щодо забезпечення пожежної безпеки

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України, зобов‘язані:

виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать на правах особистої власності, первинними засобами гасіння пожеж і протипожежним інвентарем, навчати дітей обережному поводженню з вогнем;

повідомляти пожежну охорону про виникнення пожежі та вживати заходів щодо її ліквідації, рятування людей і майна.

Стаття 82. Вивчення правил пожежної безпеки

У загальноосвітніх і професійних навчально-виховних закладах, вищих навчальних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів у обов‘язковому порядку організовується вивчення правил пожежної безпеки на виробництві та в побуті, а також навчання діям на випадок пожежі.

У дитячих дошкільних закладах проводиться виховна робота, спрямована на запобігання пожежам від дитячих пустощів із вогнем і виховання у дітей бережливого ставлення до національного багатства.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, житлові установи та організації зобов'язані організовувати навчання населення правил пожежної безпеки в побуті та громадських місцях за місцем проживання.

Всі працівники під час прийняття на роботу та щорічно за місцем роботи проходять інструктаж з питань пожежної безпеки відповідно до Типового положення, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Особи, яких приймають на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки, а посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично (один раз на три роки) проходять навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки.

Перелік цих посад і порядок організації навчання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється.

Програми навчання з питань пожежної безпеки погоджуються з органами державного нагляду з питань пожежної безпеки.

Стаття 83. Участь страхових організацій у забезпеченні пожежної безпеки

Організації, що здійснюють страхування на випадок пожеж, зобов'язані провадити відрахування від платежів з майнових видів страхування органам управління пожежною охороною на запобіжні протипожежні заходи, передбачати надання страхувальникам пільг у вигляді знижок страхових платежів при виконанні ними протипожежних вимог, а також зменшення суми страхового відшкодування або відмову від його виплати, якщо на виникнення пожежі та її наслідки вплинуло невиконання вимог пожежної безпеки.

Знижки страхових платежів повинні також передбачатися для підприємств, установ та організацій, які мають пожежні команди (дружини) з виїзною пожежною технікою.

Розмір і порядок відрахувань від страхових платежів на запобіжні протипожежні заходи визначаються Кабінетом Міністрів України.


Глава 13

Пожежна охорона

Стаття 84. Призначення і завдання пожежної охорони

Пожежна охорона призначена та створюється для захисту життя і здоров'я громадян, приватної, комунальної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на об'єктах і в населених пунктах.

Основними завданнями пожежної охорони є:

здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням та виконанням вимог законодавства, нормативно-правових та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки;

запобігання пожежам;

гасіння пожеж, рятування людей, а також надання допомоги в ліквідації надзвичайних ситуацій та подій.

Стаття 85. Види пожежної охорони

Пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, місцеву та добровільну.

Пожежна охорона одночасно є спеціалізованою протипожежною службою цивільного захисту.

Стаття 86. Державна пожежна охорона

Державна пожежна охорона функціонує у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

До складу державної пожежної охорони відносяться:

органи державного нагляду з питань пожежної безпеки;

пожежно-рятувальні, пожежні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту;

допоміжні служби, призначені для забезпечення діяльності державної пожежної охорони;

пожежно-технічні навчальні заклади, науково-дослідні установи, організації та підприємства спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, діяльність яких спрямована для забезпечення пожежної безпеки;

Державний центр сертифікації.

Стаття 87. Права та обов‘язки особового складу державної пожежної охорони

Особовий склад державної пожежної охорони під час виконання покладених на них обов‘язків керується цим Кодексом, а також іншими законодавчими та нормативно-правовими актами про пожежну безпеку та підпорядковується з питань пожежної безпеки тільки своїм безпосереднім і прямим начальникам.

Ніхто інший, за винятком уповноважених посадових осіб, немає права втручатися в діяльність особового складу державної пожежної охорони під час виконання ним обов‘язків з питань пожежної безпеки.

Ніхто немає права покладати на особовий склад державної пожежної охорони виконання завдань, не передбачених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Вимоги з питань пожежної безпеки посадових осіб начальницького складу державної пожежної охорони, що встановлені цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами з питань пожежної безпеки є обов‘язковими до виконання всіма посадовими особами органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, підприємцями та громадянами.

Посадові особи державної пожежної охорони зобов‘язані:

використовувати у межах своєї компетенції, надані їм повноваження щодо запобігання та припинення правопорушень з питань пожежної безпеки, а також сили та засоби при гасінні пожеж і рятуванні людей;

брати участь у здійсненні технічної політики щодо удосконалення та впровадження техніки, систем та засобів протипожежного захисту, форм і методів профілактики пожеж;

сприяти самосвідомості та ініціативи громадян з питань забезпечення пожежної безпеки;

зберігати в таємниці державну та комерційну інформацію, що стає відомою їм у зв‘язку з виконанням службових обов‘язків;

особи рядового та начальницького складу державної пожежної охорони при виявленні пожежі у позаслужбовий час зобов‘язані повідомити про неї підрозділ пожежної охорони і до її прибуття взяти на себе керівництво гасінням пожежі та рятуванням людей, організувати надання першої медичної допомоги потерпілим;

особовому складу державної пожежної охорони на час виконання службових обов‘язків, пов‘язаних із запобіганням пожежам, надаються проїзні квитки на всі види громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За неналежне виконання покладених обов‘язків особовий склад державної пожежної охорони несе відповідальність у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 88. Відомча пожежна охорона


На металургійних, хімічних, радіаційних, вибухо-та пожежонебезпечних, гірничо-збагачувальних та інших підприємствах незалежно від форм власності створюютьсяпідрозділи відомчої пожежної (пожежно-сторожової) охорони.

Перелік підприємств, на яких створюються підрозділи відомчої пожежної охорони, визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок діяльності відомчої пожежної охорони, права та обов‘язки її працівників визначаються Положенням про відомчу пожежну охорону, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Підрозділи відомчої пожежної охорони, що мають виїзну пожежну техніку, залучаються до гасіння пожеж у порядку, який встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Підрозділи відомчої пожежної охорони в питаннях підготовки особового складу та організації гасіння пожеж керуються нормативними актами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, а також нормативно-правовими актами відповідних центральних органів виконавчої влади, до сфери управління яких віднесені підрозділи відомчої пожежної охорони.

Нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади з питань підготовки особового складу відомчої пожежної охорони та організації гасіння пожеж погоджуються з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 89. Місцева пожежна охорона

Підрозділи місцевої пожежної охорони створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у селищах і селах, за погодженням з територіальними органами управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, відповідно до критеріїв, які визначаються Кабінетом Міністрів України.Підрозділи місцевої пожежної охорони додатково можуть створюватися також у містах та для охорони об'єктів, які віднесені до сфери управління місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Фінансування та матеріально-технічне забезпечення підрозділів місцевої пожежної охорони здійснюється за рахунок:

коштів місцевих бюджетів;

коштів, що надходять до місцевих бюджетів від юридичних осіб (крім казенних підприємств та тих, що утримуються за рахунок коштів місцевого бюджету), у розмірі 0,1 відсотка від балансової вартості їх основних засобів, розташованих на відповідній території;

коштів, у розмірі одного відсотка від коштів, що виділяється на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, технічне переоснащення і капітальний ремонт, об‘єктів, які належать юридичним та фізичним особам, і перераховуються до відповідних місцевих бюджетів;

благодійних внесків юридичних і фізичних осіб.

У разі відсутності на відповідних територіях підрозділів місцевої пожежної охорони, виконання їх функцій здійснюється іншими підрозділами пожежної охорони. У цьому випадку в місцевих бюджетах передбачається відрахування на матеріально-технічне забезпечення таких підрозділів пожежної охорони.

Порядок нарахування і сплати коштів, передбачених абзацами третім та четвертим частини другої цієї статті, визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок діяльності місцевої пожежної охорони, права та обов‘язки їх працівників визначаються Положенням про місцеву пожежну охорону, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 90. Добровільна пожежна охорона

На підприємствах, в установах та організаціях, а також у населених пунктах, з метою проведення заходів щодо запобігання пожежам та їх гасіння, можутьстворюватися, з числа робітників, службовців, інженерно-технічних працівників та інших громадян, добровільна пожежна охорона (добровільні пожежні дружини, команди). Порядок створення та функціонування добровільної пожежної охорони визначається положенням про добровільну пожежну охорону, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

У школах, дитячих таборах можуть створюватися дружини юних пожежних. Положення про дружини юних пожежних, затверджується центральним органом виконавчої влади з питань освіти за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

З метою забезпечення діяльності добровільної пожежної охорони місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, суб‘єкти господарювання, де створюється добровільна пожежна охорона, можуть надавати в їх користування будинки, споруди, спеціальні службові приміщення, засоби зв‘язку, пожежну техніку та інше необхідне майно, яке є в комунальній власності, у власності громадян населених пунктів та суб‘єктів господарювання.

Фінансування і матеріально-технічне забезпечення добровільної пожежної охорони може здійснюватись також за рахунок членських внесків, дотацій, прибутків від власної господарської діяльності, прибутків від майна державної пожежної охорони, дивідендів, надходжень від страхових компаній, пожертвувань громадян і юридичних осіб, інших джерел фінансування, не заборонених законодавством.

Підрозділи державної пожежної охорони, які надають послуги протипожежного призначення та послуги, пов‘язані з запобіганням або ліквідацією пожеж, звільняються від сплати податків на прибуток у межах обсягу виконаних робіт.

Засновники державної пожежної охорони, які мають або утримують підрозділи добровільної пожежної охорони з виїзною пожежною технікою, частково, у обсягах 50 відсотків коштів, що витрачаються на утримання таких підрозділів звільняються від сплати податків на прибуток.

Стаття 91. Протипожежні об'єднання громадян

З метою об'єднання зусиль трудових колективів, учених, фахівців пожежної охорони та окремих громадян у галузі забезпечення пожежної безпеки можуть створюватись асоціації, товариства, фонди та інші добровільні протипожежні об'єднання громадян, які здійснюють свою діяльність згідно із законодавством України.



ГЛАВА 14

Державний пожежний нагляд. Дозвільна та ліцензійна діяльність

з питань пожежної безпеки

Стаття 92. Державний пожежний нагляд

Державний пожежний нагляд здійснюється з метою виявлення та запобігання порушень вимог законодавства, інших нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності, а також громадянами, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Державний пожежний нагляд здійснюється органами державного нагляду з питань пожежної безпеки відповідно до законодавства.

Контроль за виконанням правил пожежної безпеки під час проектування, технічного переоснащення, будівництва, реконструкції та експлуатації об'єктів іноземних фірм та спільних підприємств регулюється законодавством або умовами, передбаченими договорами сторін, якщо вони не суперечать законодавству.

На об'єктах приватної власності державному пожежному нагляду підлягають лише умови безпеки людей на випадок пожежі, а також вирішення питань пожежної безпеки, що стосуються прав та інтересів інших юридичних осіб і громадян.

Стаття 93. Органи державного нагляду з питань пожежної безпеки

До складу органів державного нагляду з питань пожежної безпеки входять:

центральний орган державного нагляду з питань пожежної безпеки, що діє у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

територіальні та місцеві органи державного нагляду з питань пожежної безпеки, які підпорядковані центральному органу державного нагляду з питань пожежної безпеки.

Державний пожежний нагляд очолює керівник центрального органу державного нагляду з питань пожежної безпеки.

Керівник центрального органу державного нагляду з питань пожежної безпеки, його перший заступник та заступники за посадою одночасно є відповідно головним державним інспектором України з питань пожежної безпеки, першим заступником головного державного інспектора України з питань пожежної безпеки, заступниками головного державного інспектора України з питань пожежної безпеки.

Керівники структурних підрозділів центрального органу державного нагляду з питань пожежної безпеки, їх заступники за посадою одночасно є старшими державними інспекторами України з питань пожежної безпеки.

Організаційна структура, завдання і функції, порядок діяльності центрального органу державного нагляду з питань пожежної безпеки визначається Положенням про центральний орган державного нагляду з питань пожежної безпеки, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Керівники територіальних органів державного нагляду з питань пожежної безпеки за посадою є заступниками керівників територіальних та місцевих органів управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Керівники місцевих органів державного нагляду з питань пожежної безпеки за посадою є головними державними інспекторами України з питань пожежної безпеки міст, районів у містах, селищ міського типу, районів, підрозділів відомчої і місцевої пожежної охорони.

Інші посадові особи центрального, територіальних та місцевих органів державного нагляду з питань пожежної безпеки є державними інспекторами України з питань пожежної безпеки.

Повноваження керівників та інших посадових осіб територіальних та місцевих органів державного нагляду з питань пожежної безпеки розповсюджується лише у межах адміністративних територіях, на яких функціонують підпорядковані їм відповідні територіальні та місцеві органи державного нагляду з питань пожежної безпеки.

Організаційна структура, завдання і функції, порядок діяльності територіальних та місцевих органів державного нагляду з питань пожежної безпеки визначається Положенням про територіальні та місцеві органи державного нагляду з питань пожежної безпеки, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Посадові особи органів державного нагляду з питань пожежної безпеки здійснюють свої повноваження відповідно до цього Кодексу, інших законодавчих та нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки.

Органи державного пожежного нагляду з питань пожежної безпеки, стосовно виконання покладених на них повноважень з питань державного пожежного нагляду, не залежать від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, будь-яких інших органів управління, об'єднань громадян та політичних формувань і підпорядковуються з питань пожежної безпеки тільки своїм безпосереднім і прямим начальникам.

Стаття 94. Повноваження органів державного нагляду з питань пожежної безпеки

Органи державного нагляду з питань пожежної безпеки відповідно до покладених на них завдань:

розробляють, за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади, і затверджують державні правила пожежної безпеки, які є обов'язковими для виконання органами державної влади, суб'єктами господарювання, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності, а також громадянами, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах;

погоджують проекти національних та інших стандартів, норм, правил, технічних регламентів та інших нормативно-технічних документів, що стосуються забезпечення пожежної безпеки, а також проектні рішення, на які не встановлено норми і правила;

встановлюють порядок опрацювання і затвердження положень, інструкцій та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки, що діють на підприємстві, в установі та організації, розробляють типові документи з цих питань;

здійснюють контроль за додержанням вимог актів законодавства з питань пожежної безпеки органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності, а також громадянами, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах;

виконують дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних і юридичних осіб з питань пожежної безпеки;

здійснюють у межах своїх повноважень ліцензування окремих видів господарської діяльності;

погоджують містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об‘єкта містобудування в частині забезпечення його протипожежного захисту;

проводять державну експертизу містобудівної документації, проектів інвестиційних програм та проектів будівництва на відповідність нормативним актам з питань пожежної безпеки, а також експертизу проектної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи;

приймають участь у комісіях з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об‘єктів;

виконують в установленому порядку функції з підтвердження відповідності продукції вимогам з питань пожежної безпеки та сертифікації продукції протипожежного призначення;

проводять, за повідомленнями та заявами про злочини, перевірки і дізнання, які пов'язані з пожежами та порушеннями правил пожежної безпеки;

надають платні послуги, які визначені Кабінетом Міністрів України;

здійснюють відбір зразків продукції на відповідність її показників вимогам пожежної безпеки та готують матеріали для направлення їх до акредитованої організації на проведення експертизи (випробування) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

виконують інші функції, передбачені цим Кодексом, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами з питань пожежної безпеки.

Стаття 95. Права органів державного нагляду з питань пожежної безпеки

Органи державного нагляду з питань пожежної безпеки мають право:

проводити в робочий час за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів у присутності керівника чи його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання планові та позапланові перевірки підприємств, установ, організацій, будівель, споруд, новобудов та інших підконтрольних об'єктів усіх форм власності, одержувати під час здійснення державного пожежного нагляду необхідні матеріали, зокрема, пояснення, відомості, довідки;

надавати (надсилати) керівникам органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання, підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності, а також громадянам, обов'язкові для виконання приписи, постанови, розпорядження та експертні висновки (з питань проведення експертизи проектно-кошторисної документації) про усунення порушень і недоліків з питань пожежної безпеки;

здійснювати контроль за виконанням протипожежних вимог, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час проектування (вибірково), будівництва, реконструкції, розширення чи технічного переоснащення, капітального ремонту підприємств, будівель, споруд та інших об'єктів;

проводити позапланові перевірки суб'єктів господарювання та інших підконтрольних об'єктів, незалежно від форм власності, у разі:

а) надходження доручень Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України;

б) подання суб'єктом господарювання письмової заяви про здійснення перевірки за його бажанням;

в) перевірки достовірності інформації про відповідність матеріально-технічної бази вимогам законодавства, поданої суб'єктом господарювання для одержання ліцензії на провадження господарської діяльності протипожежного призначення або дозволу на початок роботи підприємств та оренди приміщень;

г) перевірки виконання суб'єктом господарювання приписів, постанов та розпоряджень щодо усунення порушень вимог пожежної безпеки;

д) надходження звернень від фізичних та юридичних осіб, правоохоронних органів, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про порушення суб'єктом господарювання вимог пожежної безпеки;

притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб, інших працівників підприємств, установ, організацій та громадян, винних у порушенні, визначених законодавством, вимог пожежної безпеки, невиконанні приписів, постанов органів державного нагляду з питань пожежної безпеки, або створенні перешкод у їх діяльності, а також використанні пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням;

застосовувати штрафні санкції до підприємств, установ та організацій за порушення, встановлених законодавством, вимог пожежної безпеки, невиконання приписів, постанов та розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань пожежної безпеки;

складати протоколи про адміністративні правопорушення у разі провадження господарської діяльності, пов'язаної з наданням послуг і виконанням робіт протипожежного призначення, що підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства, без одержання відповідної ліцензії, провадження господарської діяльності без одержання дозволу органу державного нагляду з питань пожежної безпеки на початок роботи підприємств та оренду приміщень, а також подання суб'єктом господарювання органу державного нагляду з питань пожежної безпеки недостовірної інформації про відповідність матеріально-технічної бази вимогам законодавства або у разі завідомо неправдивого виклику пожежної охорони;

зупиняти роботу підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатацію будівель, споруд та інших об'єктів, окремих приміщень, опалювальних приладів, дільниць електричної мережі, випуск та реалізацію пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, проведення пожежонебезпечних робіт та дію виданих дозволів на право проведення таких робіт, виконання проектів будівництва, а також проведення будівельно-монтажних робіт та вносити пропозиції щодо припинення фінансування таких робіт у разі:

а) порушення вимог пожежної безпеки, визначених законодавством, стандартами, нормами і правилами, що створюють загрозу виникнення пожежі, або перешкоджає її гасінню та евакуації людей;

б) випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем і засобів протипожежного захисту з відхиленням від стандартів чи технічних умов або за відсутності даних щодо пожежної безпеки;

в) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час проектування, будівництва, реконструкції, реставрації, розширення чи технічного переоснащення, капітального ремонту підприємств, будівель, споруд та інших об'єктів.

Застосовувати до підприємств, установ та організацій адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу за порушення, встановлених законодавством вимог з питань пожежної безпеки, невиконання приписів, постанов та розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань пожежної безпеки.

Зупиняти роботу підприємств, окремих виробництв, експлуатацію будівель, споруд та інших об'єктів, випуск та реалізацію пожежонебезпечної продукції, систем і засобів протипожежного захисту, виконання проектів будівництва, проведення будівельно-монтажних робіт та вносити пропозиції щодо припинення фінансування таких робіт мають право тільки керівники відповідних органів державного нагляду з питань пожежного безпеки та їх заступники.

Приписи, постанови, розпорядження органів державного нагляду з питань пожежної безпеки щодо усунення порушень вимог пожежної безпеки, можуть бути оскаржені протягом десяти робочих днів у центральному органі державного нагляду з питань пожежної безпеки або в суді.

За шкоду, завдану юридичним та фізичним особам, а також громадянам внаслідок правомірного застосування санкцій органи державного нагляду з питань пожежної безпеки відповідальності не несуть.

Стаття 96. 
Погодження нормативних, нормативно-технічних документів і проектної документації




Стандарти, технічні умови, інші нормативно-технічні документи на пожежонебезпечні технологічні процеси та продукцію повинні включати вимоги пожежної безпеки і погоджуватися з відповідними органами державного нагляду з питань пожежної безпеки.

Проектні рішення, на які не встановлено норми і правила з питань пожежної безпеки, погоджуються з центральним органом державного нагляду з питань пожежної безпеки.

Вимоги пожежної безпеки, що містяться в галузевих нормативно-правових актах, не повинні суперечити національним стандартам, нормам і правилам.

Стаття 97. 
Дотримання вимог пожежної безпеки при проектуванні, будівництві і реконструкції об'єктів виробничого та іншого призначення

Виробничі, жилі, інші будівлі та споруди, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію чи в експлуатацію після завершення будівництва, реконструкції або технічного переоснащення, а також технологічні процеси та продукція повинні відповідати вимогам нормативних актів з питань пожежної безпеки.

Забороняється будівництво, реконструкція, технічне переоснащення приміщень, об'єктів виробничого та іншого призначення, впровадження нових технологій, випуск пожежонебезпечної продукції без попередньої експертизи (перевірки) проектної та іншої документації на відповідність нормативним актам з питань пожежної безпеки. Фінансування таких робіт може провадитися лише після одержання позитивних результатів експертизи.

Проектні організації зобов'язані здійснювати авторський нагляд за додержанням проектних рішень з питань пожежної безпеки при будівництві, реконструкції, технічному переоснащенні та експлуатації запроектованих ними об'єктів.

На машини, механізми, устаткування, транспортні засоби і технологічні процеси, що впроваджуються у виробництво, а також на продукцію, у стандартах на які містяться вимоги щодо пожежної безпеки, повинен бути сертифікат, що засвідчує безпеку їх використання, виданий в установленому порядку.

Придбані за кордоном машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, технологічне обладнання вводяться в експлуатацію лише за умови відповідності їх вимогам нормативних актів з питань пожежної безпеки, що діють в Україні.

Забороняється застосування в будівництві та на виробництві матеріалів і речовин, на які немає даних щодо пожежної безпеки.

Проектування, реконструкція, технічне переоснащення та будівництво об'єктів, що здійснюються іноземними фірмами, повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів України. Державна експертиза інвестиційних програм і проектів будівництва здійснюється відповідно до законодавства.

Стаття 98. 
Дозвільна діяльність органів державного нагляду з питань пожежної безпеки

Діяльність новостворених підприємств, введення в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих, жилих об'єктів та об'єктів іншого призначення, впровадження нових технологій, передача на виробництво зразків нових пожежонебезпечних машин, механізмів, устаткування та продукції, оренда будь-яких приміщень здійснюються після одержання на це дозволу органів державного нагляду з питань пожежної безпеки, крім випадків, коли ведення господарської діяльності можливе за декларативним принципом, що визначається законодавством про дозвільну систему у сфері господарської діяльності.

Дозвіл видається центральним, територіальним та місцевим органами державного нагляду з питань пожежної безпеки безкоштовно.

Дозвіл не оформлюється у разі:

прийняття в експлуатацію об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту державною комісією, утвореною в установленому порядку;

на орендовані торговельні місця, кіоски та контейнери, якщо вони розміщені на ринках відповідно до схеми, що в установленому порядку погоджена з органами державного нагляду з питань пожежної безпеки.

Новостворені підприємства, у тому числі ті, що розміщуються в орендованих приміщеннях, які не змінюють виду своєї діяльності (крім потенційно небезпечних об'єктів) або не належать до категорії вибухопожежонебезпечних та об'єктів з масовим перебуванням людей і не розміщуються на території або всередині зазначених об'єктів, можуть започатковувати свою діяльність за декларативним принципом. Якщо зазначені підприємства належать до категорії пожежонебезпечних об'єктів, вони можуть започатковувати свою діяльність за декларативним принципом за умови укладення договорів добровільного страхування відповідальності перед третіми особами. Перелік таких об'єктів, порядок та форма повідомлення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Підставою для видачі дозволу є висновок, що оформляється за результатами оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об'єкту чи приміщення, що проводиться органом державного нагляду з питань пожежної безпеки або іншою юридичною (фізичною) особою, яка одержала ліцензію на проведення такої оцінки (експертизи).

Тарифи на проведення органом державного пожежного нагляду з питань пожежної безпеки оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємств, об‘єктів, приміщень та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Орган державного нагляду з питань пожежної безпеки протягом п'яти робочих днів після подання заявником документів приймає рішення про видачу дозволу або про відмову в його видачі у разі виявлення фактів порушення правил пожежної безпеки, що може призвести до виникнення пожежі або створення перешкод у її гасінні та евакуації людей. З тих же підстав здійснюється анулювання дозволу.

Анулювання органом державного нагляду з питань пожежної безпеки дозволу на початок роботи та оренду приміщень не позбавляє суб'єкта господарювання права подати документи на його отримання після усунення виявлених порушень.

Рішення про відмову у видачі дозволу та про анулювання дозволу може бути оскаржено у порядку, визначеному законодавством.

Експертиза проектів щодо пожежної безпеки та видача дозволів проводиться органами державного нагляду з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 99. 
Ліцензування діяльності щодо надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення, сертифікація та контроль продукції на відповідність вимогам пожежної безпеки

Господарська діяльність, пов'язана з наданням послуг і виконанням робіт протипожежного призначення, провадиться на підставі ліцензій, що видаються центральним органом державного нагляду з питань пожежної безпеки упорядку, встановленому законодавством.

Діяльність, пов'язана з наданням послуг і виконанням робіт протипожежного призначення, включає:

проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінку протипожежного стану об'єктів;

проведення випробувань на пожежну небезпеку речовин, матеріалів, будівельних конструкцій, виробів і обладнання, а також пожежної техніки, пожежно-технічного озброєння, продукції протипожежного призначення на відповідність установленим вимогам.

Суб'єкт господарювання може отримати ліцензію на усі види робіт та послуг за переліком або на його частину залежно від спроможності дотримання ліцензійних умов.

Усі види пожежної техніки та протипожежного устаткування, що застосовуються для запобігання пожежам та для їх гасіння, повинні мати сертифікат відповідності.

Стаття 100. Аудит з питаньпожежної безпеки

Аудит з питань пожежної безпеки проводиться з метою незалежної оцінки діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та інших суб‘єктів господарювання щодо забезпечення пожежної безпеки на відповідність вимогам, встановленим законодавством та іншими нормативно-правовими актами з цих питань.

Аудит з питань пожежної безпеки в Україні є добровільним. Суб‘єктами аудиту є замовники та виконавці аудиту. Замовниками аудиту є власники об‘єкта аудиту.

Аудит може бути внутрішнім і зовнішнім.

Внутрішній аудит з питань пожежної безпеки здійснюється власником об‘єкта для перевірки на об‘єкті системи управління пожежною безпекою, заходів забезпечення пожежної безпеки, виконання інших умов та правил пожежної безпеки на відповідність вимогам законодавства, нормативно-правовим та іншим нормативним актам з цих питань.

Зовнішній аудит здійснюється аудиторською організацією на замовлення власника об‘єкта.

Порядок та умови проведення аудиту з питань пожежної безпеки встановлюються Кабінетом Міністрів України.

ГЛАВА 15

Відповідальність та вирішення спорів у сфері пожежної безпеки

Стаття 101. Відповідальність за порушення вимог пожежної безпеки

За порушення, встановлених законодавством та іншими нормативно-правовими актами, вимог пожежної безпеки, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду з питань пожежної безпеки, невиконання їх приписів та постанов, а також використання пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням, винні в цьому посадові особи, інші працівники підприємств, установ, організацій та громадяни притягаються до відповідальності, відповідно до законодавства.

За порушення, встановлених законодавством та іншими нормативно-правовими актами, вимог пожежної безпеки, невиконання приписів, постанов, розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань пожежної безпеки на підприємства, установи та організації накладається адміністративно-господарчий штраф.

Максимальний розмір штрафу у випадках, передбачених частиною другою цієї статті, не може перевищувати двох відсотків місячного фонду заробітної плати підприємства, установи та організації.

Розміри і порядок накладення штрафів визначаються законодавством України.

Кошти, одержані від застосування цих штрафних санкцій, спрямовуються до державного бюджету і використовуються для розвитку пожежної охорони та пропаганди протипожежних заходів.

Рішення про накладення штрафу може бути оскаржено у судовому порядку в місячний термін.

Несплата штрафу протягом місяця після остаточного вирішення спору тягне за собою нарахування на суму штрафу пені у розмірі двох відсотків за кожний день прострочення.

Стаття 102. 
Відповідальність посадових осіб органів державного нагляду з питань пожежної безпеки

Посадові особи органів державного нагляду з питань пожежної безпеки несуть відповідальність за неналежне виконання покладених на них обов‘язків, відповідно до законодавства.

Стаття 103. 
Відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про пожежну безпеку

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані у зв'язку з порушенням ними протипожежних вимог, відповідно до законодавства.

Посадові особи та інші працівники, з вини яких підприємства, установи та організації понесли витрати, пов'язані з відшкодуванням завданих збитків, несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 104. Порядок вирішення спорів

Спори з питань пожежної безпеки вирішуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та органами державного нагляду з питань пожежної безпеки згідно з їх компетенцією, судами.

Спори з питань застосування протипожежних вимог стандартів, норм і правил вирішуються органами, що затвердили ці стандарти, норми і правила, разом з органами державного нагляду з питань пожежної безпеки.

Питання, пов'язані із знесенням, перенесенням, переплануванням будівель, побудованих з порушенням вимог пожежної безпеки, вирішуються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, судами.

Стаття 105. 
Громадський контроль за додержанням законодавства з питань пожежної безпеки

Громадський контроль за додержанням вимог законодавства та інших нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки здійснюється добровільною пожежною охороною та протипожежними об'єднаннями громадян у межах їх компетенції.

Глава 16

Державний нагляд (контроль) у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки

Стаття 106. 
Мета державного нагляду (контролю) у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки

Державний нагляд (контроль) у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки здійснюється з метою:

виявлення та запобігання порушенням вимог цього Кодексу, іншого законодавства та нормативно-правових актів з питань цивільного захисту та техногенної безпеки органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, іншими суб‘єктами господарювання незалежно від форм власності;

виявлення стану готовності органів управління єдиною державною системою цивільного захисту, сил цивільного захисту до дій при загрозі та виникненні надзвичайних ситуацій, запобігання порушенням вимог цього Кодексу, інших законодавчих та нормативно-правових актів з цього питання;

виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства з питань формування та ведення страхового фонду документації України суб‘єктами державної системи страхового фонду документації.

Державний нагляд (контроль) у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки здійснюється органами державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки, відповідно до законодавства, у мирний час та в особливий період.

Стаття 107. 
Органи державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки

До складу органів державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки входять:

центральний орган державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки, що діє у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

територіальні та місцеві органи державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки, які підпорядковані центральному органу державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки.

Державний нагляд з питань цивільного захисту та техногенної безпеки очолює керівник центрального органу державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки.

Керівник центрального органу державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки, його перший заступник та заступники за посадою одночасно є відповідно головним державним інспектором України з питань цивільного захисту та техногенної безпеки, першим заступником головного державного інспектора України з питань цивільного захисту та техногенної безпеки, заступниками головного державного інспектора України з питань цивільного захисту та техногенної безпеки.

Керівники структурних підрозділів центрального органу державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки, їх заступники за посадою одночасно є старшими державними інспекторами України з питань цивільного захисту та техногенної безпеки.

Організаційна структура, завдання і функції, порядок діяльності центрального органу державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки визначаються Положенням про центральний орган державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Керівники територіальних та місцевих органів державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки, їх заступники за посадою одночасно є відповідно головними державними інспекторами України з питань цивільного захисту та техногенної безпеки, заступниками головних державних інспекторів України з питань цивільного захисту та техногенної безпеки.

Інші посадові особи центрального, територіальних та місцевих органів державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки є державними інспекторами України з питань цивільного захисту та техногенної безпеки.

Повноваження керівників та інших посадових осіб територіальних та місцевих органів державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки розповсюджується лише у межах адміністративних територій, на яких функціонують підпорядковані їм відповідні територіальні та місцеві органи державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки.

Організаційна структура, завдання і функції, порядок діяльності територіальних та місцевих органів державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки визначається Положенням про територіальні та місцеві органи державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Посадові особи органів державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки здійснюють свої повноваження відповідно до цього Кодексу, інших законодавчих та нормативно-правових актів з питань цивільного захисту та техногенної безпеки.

Органи державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки, стосовно виконання покладених на них повноважень з питань державного нагляду у зазначеної сфери, не залежать від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, будь-яких інших органів управління, об‘єднань громадян та політичних формувань і підпорядковуються з питань здійснення державного нагляду тільки своїм безпосереднім та прямим начальникам.

Стаття 108. 
Повноваження органів державної нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки

Органи державного нагляду з питаньцивільного захисту та техногенної безпеки відповідно покладених завдань:

здійснюють контроль за виконанням вимог цього Кодексу, іншого законодавства та нормативно-правових актів з питань цивільного захисту та техногенної безпеки органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, іншими суб‘єктами господарювання незалежно від форм власності;

здійснюють контроль за діяльністю аварійно-рятувальних служб і формувань;

організовують та проводять, відповідно до законодавства, перевірки центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, сил цивільного захисту з питань виконання цього Кодексу, іншого законодавства та нормативно-правових актів з питань цивільного захисту та техногенної безпеки;

організовують і проводять державну експертизу проектів та рішень у частині техногенної безпеки будівництва об‘єктів виробничого та соціального призначення, що можуть спричинити надзвичайні ситуації і вплинути на стан захисту населення і територій від їх наслідків;

узагальнюють практику застосування законодавства у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, техногенної безпеки та діяльності аварійно-рятувальних служб і формувань, розробляють пропозиції щодо його удосконалення і вносять їх на розгляд спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

здійснюють контроль за додержанням вимог будівельних норм і правил у частині інженерно-технічних заходів цивільного захисту;

здійснюють контроль за додержанням стандартів і нормативів у сфері, нагляд за якими покладається на них;

беруть участь у з'ясуванні причин виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру, невиконання заходів щодо запобігання аваріям, катастрофам та стихійному лиху, оцінці дій органів управління єдиною державною системою цивільного захисту, сил цивільного захисту під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

разом з органами, які здійснюють державний нагляд у відповідній сфері, перевіряють умови зберігання, знешкодження, утилізації і поховання небезпечних речовин та виробів, що містять такі речовини;

надають у встановленому порядку інформацію спеціально уповноваженим центральним органом, щодо юридичних та фізичних осіб, винних у порушенні законодавства у сфері цивільного захисту, з питань безпеки об‘єктів підвищеної небезпеки, з питань діяльності і готовності до дій аварійно-рятувальних служб та формувань, для притягнення їх до відповідальності, згідно із законодавством;

здійснюють розроблення нормативно-правових та інших нормативних актів відповідно до компетенції;

здійснюють ліцензування діяльності у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки;

здійснюють інші повноваження, передбачені цим Кодексом, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами з питань цивільного захисту та техногенної безпеки.

Стаття 109. 
Права органів державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки

Органи державного нагляду з питаньцивільного захисту та техногенної безпеки мають право:

складати, за результатами перевірок, акти перевірок, а у разі невиконання цього Кодексу, іншого законодавства та нормативно-правових актів з питань цивільного захисту та техногенної безпеки, законних вимог посадових осіб органів державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки, приписи та протоколи про адміністративні правопорушення;

застосовувати штрафні санкції до підприємств, установ та організацій за порушення встановлених законодавством вимог з питань цивільного захисту та техногенної безпеки;

притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб та громадян, винних у порушенні законодавства та інших нормативно-правових актів з питань цивільного захисту та техногенної безпеки;

направляти в установленому законом порядку до відповідних органів матеріали про порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки для вирішення питання про притягнення винних осіб до адміністративної або кримінальної відповідальності;

проводити в установленому порядку дізнання та розслідування обставин та причин аварій та інших надзвичайних ситуацій, приймати за результатами розслідування обов‘язкові для виконання рішення з питань, віднесених до компетенції органів державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки;

обмежувати або зупиняти в установленому законодавством порядку роботи з будівництва, реконструкції, розширення об'єктів, що проводяться з порушенням вимог законодавства з питань цивільного захисту та техногенної безпеки;

призупиняти експлуатацію підприємств, об‘єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, а також проведенням інших робіт до усунення порушень вимог законодавства з питань цивільного захисту та техногенної безпеки, як що ці порушення створюють загрозу життю або здоров‘ю людей;

вносити встановленим порядком пропозиції до відповідних обласних, Київської або Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів селищних або міських рад щодо зупинення дії виданих дозволів на експлуатацію об‘єктів підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних об‘єктів у разі недотримання умов цих дозволів або порушення законодавства з питань цивільного захисту та техногенної безпеки, а також надавати обов'язкові до виконання приписи щодо усунення таких порушень;

залучати до перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, фахівців науково-дослідних, дослідно-конструкторських та проектних установ за погодженням з їх керівниками;

отримувати встановленим порядком від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності інформацію, яка необхідна для виконання покладених завдань;

здійснювати, у разі необхідності, звукозапису, фото- і відеозйомки, як допоміжних засобів документування правопорушень з питань цивільного захисту та техногенної безпеки та готувати пропозиції щодо запобігання надзвичайним ситуаціям;

скликати встановленим порядком та проводити наради з питань, що належать до їх компетенції;

призупиняти діяльність аварійно-рятувальних служб і формувань у разі порушення вимог щодо їх функціонування.

Посадові особи органів державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки видають приписи щодо усунення порушень з питань цивільного захисту та техногенної безпеки у разі:

відсутності, неповноти розроблення або невиконання посадових інструкцій, правил та інших організаційно-розпорядчих документів, які стосуються заходів забезпечення цивільного захисту та техногенної безпеки на потенційно небезпечному об‘єкті чи об‘єкті підвищеної небезпеки;

не проведення в установленому порядку навчання персоналу діям у разі виникнення аварійних ситуацій та аварій;

відсутності, неповноти або невиконання спланованих заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу надзвичайних ситуацій;

не проведення паспортизації потенційно небезпечного об‘єкта або об‘єкта підвищеної небезпеки;

відсутності на виробництвах, де застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання, устаткування та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;

невідповідності кількості промислових засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників об‘єктів, порушення порядку їх збереження;

порушення правил поводження з небезпечними речовинами;

відсутності плану локалізації і ліквідації аварій на потенційно небезпечному об‘єкті або об‘єкті підвищеної небезпеки, а також відсутності розроблених відповідно до цього плану спеціальних заходів протиаварійного захисту;

відсутності, або неповноти створення об‘єктових матеріальних резервів, призначених для ліквідації надзвичайних ситуацій, або невідповідності їх затвердженим номенклатурам та обсягам;

відсутності або непридатності засобів радіаційного та хімічного захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів, або об‘єктів підвищеної небезпеки, а також осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, або аварії передбачена планом локалізації і ліквідації аварій;

відсутності або несправності на потенційно небезпечному об‘єкті локальної системи виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій і локальної системи оповіщення населення, передусім того, що проживає у зонах можливого ураження, та персоналу цього об‘єкта;

відсутності декларації безпеки на об‘єкті підвищеної небезпеки;

відсутності диспетчерської служби на потенційно небезпечному об‘єкті або об‘єкті підвищеної небезпеки або неготовності диспетчерської служби до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;

не проведення ідентифікації потенційно небезпечних об‘єктів або об‘єктів підвищеної небезпеки;

неготовності для використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки та обладнання;

неготовності осіб, які обслуговують потенційно небезпечні об‘єкти та об‘єкти підвищеної небезпеки, а також осіб, участь яких у ліквідації надзвичайної ситуації чи аварії передбачена планом локалізації та ліквідації аварій, до дій з попередження та ліквідації надзвичайної ситуації;

відсутності на об‘єкті укладеної угоди про постійне обов‘язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами, якщо інше не передбачено законодавством;

порушення правил транспортування небезпечних речовин трубопровідним транспортом;

проведення робіт із будівництва будинків та споруд, розміщення на них інших господарських об‘єктів, інженерних та транспортних комунікацій із порушенням встановленого законодавством порядку їх проведення або внаслідок проведення яких створюється загроза безпеці населення, об‘єктам, обладнанню та майну, що в них знаходяться;

інших, визначених законодавством та нормативно-правовими актами з питань цивільного захисту та техногенної безпеки, порушень.

Призупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, а також проведення інших робіт до усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки, якщо ці порушення створюють загрозу життю, або здоров’ю людей мають право тільки керівники відповідних органів державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки та їх заступники.

За шкоду, завдану юридичним та фізичним особам, а також громадянам внаслідок правомірного застосування санкцій, органи державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки відповідальності не несуть.

Приписи, постанови, розпорядження органів державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки щодо порушень вимог цивільного захисту та техногенної безпеки, можуть бути оскаржені протягом десяти робочих днів у центральному органі державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки або в суді.

Повноваження та права органів державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки можуть бути відповідним чином обмежені на територіях та підприємствах, в установах та організаціях, у яких, відповідно до Закону України "Про державну таємницю", встановлені спеціальні перепускний та внутрішньооб‘єктовий режими.

Стаття 110. 
Відповідальність посадових осіб органів державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки

Посадові особи органів державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки несуть відповідальність за неналежне виконання покладених на них обов‘язків відповідно до законодавства.

Стаття 111. Державний нагляд з питань страхового фонду документації України

Державний нагляд за додержанням суб‘єктами державної системи страхового фонду документації законодавства України у сфері формування та ведення страхового фонду документації України здійснюється відповідно до законодавства.

розділ 5

реагування на надзвичайні ситуації

Стаття 112. Основні заходи з реагування на надзвичайні ситуації

Реагування на надзвичайні ситуації полягає в:

організації та здійсненні органами управління та силами цивільного захисту скоординованого комплексу організаційних та практичних дій (заходів) щодо ліквідації надзвичайних ситуацій, подій та їх наслідків;

проведенні робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій;

екстреної допомоги населенню у надзвичайних ситуаціях та подіях;

життєзабезпеченні постраждалого населення, надання йому медико-санітарної, матеріальної та психологічної допомоги;

проведенні відновлювальних робіт.

Реагування здійснюється на всі види надзвичайних ситуацій та подій на усій території України, у межах територіальних вод та її морської економічної зони.

ГЛАВА 17

Керівництво та управління роботами з ліквідації надзвичайних ситуацій

Стаття 113. Організація ліквідації надзвичайних ситуацій

Для координації дій органів виконавчої влади, інших органів управління, управління силами цивільного захисту, організованого та планового виконання усього комплексу робіт та заходів з ліквідації надзвичайних ситуацій у разі загрози та виникнення їх:

створюються спеціальні комісії з ліквідації надзвичайних ситуацій;

призначаються керівники робіт з ліквідації надзвичайної ситуації;

створюються Штаби з ліквідації надзвичайних ситуацій.

До утворення спеціальних комісій з ліквідації надзвичайних ситуацій або призначення керівників робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій, організацію заходів з ліквідації надзвичайних ситуацій здійснюють відповідні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

Стаття 114. Спеціальні комісії з ліквідації надзвичайних ситуацій


Спеціальні комісії з ліквідації надзвичайних ситуацій створюються у разі необхідності координації дій органів виконавчої влади, інших органів управління і організацій, які залучаються та приймають участь у ліквідації надзвичайних ситуацій, що виникли.

Рішення про необхідність створення спеціальних комісій з ліквідації надзвичайних ситуацій приймається по кожній конкретній надзвичайної ситуації, залежно від її характеру, кількості постраждалих та загиблих, обсягу технічних, матеріальних і фінансових ресурсів, необхідних для ліквідації її наслідків.

Для координації робіт з ліквідації надзвичайної ситуації державного рівня за рішенням Кабінету Міністрів України створюється спеціальна Урядова комісія з ліквідації надзвичайної ситуації, основними завданнями якої є:

організація виконання комплексу заходів щодо ліквідації надзвичайної ситуації;

визначення комплексу заходів щодо захисту населення і територій від наслідків надзвичайної ситуації;

безпосередня організація та координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, пов‘язаної з виконанням комплексу заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

забезпечення життєдіяльності постраждалого населення;

організації відновлювальних робіт на першому етапі їх проведення.

Для координації робіт з ліквідації надзвичайної ситуації регіонального, місцевого та об‘єктового рівня, за рішенням місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, керівника підприємства, установи та організації створюються спеціальні комісії з ліквідації надзвичайної ситуації регіонального, місцевого та об‘єктового рівня, основними завданнями яких є:

організація виконання плану заходів щодо ліквідації надзвичайної ситуації;

формування плану заходів щодо захисту населення і територій від наслідків надзвичайної ситуації;

безпосередня організація та координація діяльності структурних підрозділів місцевого органу виконавчої влади, виконавчого органу ради, підприємств, установ та організацій, пов‘язаної з виконання плану заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

забезпечення життєдіяльності постраждалого населення;

організації відновлювальних робіт.

Організація і порядок роботи, повноваження спеціальної Урядової комісії з ліквідації надзвичайної ситуації,спеціальних комісій з ліквідації надзвичайної ситуації регіонального, місцевого та об‘єктового рівнів визначаються положеннями про них, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 115. Керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації

Керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації призначається для безпосереднього управління аварійно-рятувальними та іншими невідкладними роботами при виникненні будь-якої надзвичайної ситуації.

Залежно від рівня надзвичайної ситуації керівником робіт з ліквідації надзвичайної ситуації призначається:

Кабінетом Міністрів України, у разі виникнення надзвичайної ситуації державного рівня, – Перший віце-прем‘єр-міністр, віце-прем‘єр-міністр чи керівник одного з центральних органів виконавчої влади, або його перший заступник (заступник);

Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, у разі виникнення надзвичайної ситуації регіонального рівня, – перший заступник або один із заступників Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або керівник територіального органу управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту або керівник відповідного галузевого органу управління місцевого органу виконавчої влади;

районною державною адміністрацією, виконавчим органом міської ради, у разі виникнення надзвичайної ситуації місцевого рівня, – один із заступників голови районної державної адміністрації, виконавчого органу міської ради або керівник місцевого органу управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту або керівник відповідного галузевого органу управління місцевого органу виконавчої влади;

виконавчим органом сільської, селищної рад або відповідно керівником підприємства, установи, організації, у разі виникнення надзвичайної ситуації об‘єктового рівні, – керівник сільської, селищної рад або один із керівників підприємства, установи та організації відповідно до затвердженого розподілу обов‘язків.

Керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації призначається з урахуванням заздалегідь розроблених планів реагування на надзвичайні ситуації. Зазначеними планами обов‘язково передбачається спеціальне навчання і періодичне тренування осіб, які можуть призначатися керівниками робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій.

До прибуття керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації його обов'язкивиконує керівник аварійно-рятувальної служби або формування, що прибув до зони надзвичайної ситуації першим.

Для ліквідації надзвичайної ситуації, яка за характером та наслідками не потребує спеціального призначення керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, його функції, за рішенням керівника територіального або місцевого органу управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту чи керівника відповідного галузевого органу управління місцевого органу виконавчої влади, можуть покладатися на керівника аварійно-рятувальної служби або формування, що виконує роботи з ліквідації цієї надзвичайної ситуації.

Під час ліквідації надзвичайної ситуації у підпорядкування керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації переходять усі аварійно-рятувальні служби та формування, що залучаються до ліквідації надзвичайної ситуації. Розпорядження керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами, які беруть участь у ліквідації надзвичайної ситуації, а також громадянами і організаціями, які знаходяться у зоні надзвичайної ситуації.

Ніхто немає права втручатися в діяльність керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації.

Залежно від обставин, що склалися у зоні надзвичайної ситуації,керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації самостійно приймає рішення щодо:

проведення евакуаційних заходів;

зупинення діяльності об'єктів, що знаходяться у зоні надзвичайної ситуації, та обмеження доступу людей у цю зону;

залучення в установленому порядку до проведення робіт необхідних транспортних засобів, іншого майна підприємств, установ та організацій, що знаходяться у зоні надзвичайної ситуації, аварійно-рятувальних служб та формувань, а також громадян за їх згодою;

зупинення аварійно-рятувальних робіт, якщо виникла підвищена загроза життю рятувальників та інших осіб, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій.

Керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, керівники аварійно-рятувальних служб та формувань мають право на вичерпну та достовірну інформацію про надзвичайну ситуацію для організації робіт з її ліквідації і зобов'язані інформувати відповідні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування про вжиті ними

для цього заходи.

Після ліквідації надзвичайної ситуації керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації подає органу, що його призначив, звіт щодо прийнятих рішень і перебігу подій під час ліквідації надзвичайної ситуації.

Стаття 116. Штаб з ліквідації надзвичайної ситуації

Для організації, планування, збору та обробки інформації про хід роботи з ліквідації надзвичайної ситуації, підготовки проектів розпоряджень та рішень щодо ліквідації надзвичайної ситуації керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації утворює – Штаб з ліквідації надзвичайної ситуації.

Штаб з ліквідації надзвичайної ситуації є робочим органом керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації та створюється, як правило, в усіх випадках виникнення надзвичайних ситуацій державного, регіонального, місцевого та об‘єктового рівнів. Штаб також забезпечує необхідною інформацією спеціальну комісію з ліквідації надзвичайної ситуації.

Рішення про необхідність створення Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації приймає керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації.

При надзвичайної ситуації, яка, за рішенням керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, не потребує створення Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації, його функції покладаються на керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації.

Основним завданням Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації є безпосередня організація і координація аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайної ситуації.

Штаб з ліквідації надзвичайної ситуації відповідно до покладених на нього завдань:

визначає зону ураження надзвичайної ситуації, кількість і місця перебування в ній людей, організовує їх рятування та надання медичної допомоги;

збирає дані про обстановку у зоні надзвичайної ситуації, аналізує та узагальнює їх;

визначає роботи, на яких необхідно першочергове зосередити основні зусилля для ліквідації надзвичайної ситуації, приймає рішення щодо проведення аварійно-рятувальних робіт, захисту населення і території від її наслідків, забезпечення життєдіяльності постраждалого населення;

розробляє оперативний план з ліквідації надзвичайної ситуації та її наслідків, зосереджує в районі надзвичайної ситуації необхідні сили і технічні засоби та своєчасно вводить їх у дію;

визначає кількість і склад аварійно-рятувальних формувань, необхідних для ліквідації надзвичайної ситуації, порядок і терміни їх залучення згідно з планом ліквідації надзвичайної ситуації і планами взаємодії;

організовує взаємодію аварійно-рятувальних служб та формувань, залучених до ліквідації надзвичайної ситуації, з метою ефективного використання їх потенціалу;

здійснює керівництво роботами з ліквідації надзвичайної ситуації;

веде облік робіт, що були проведені аварійно-рятувальними службами та формуваннями під час ліквідації надзвичайних ситуацій;

веде облік загиблих та постраждалих внаслідок надзвичайної ситуації;

здійснює інформування населення про наслідки надзвичайної ситуації та про прогноз розвитку надзвичайної ситуації, хід її ліквідації та правила поведінки у зоні надзвичайної ситуації;

веде оперативно-технічну документацію та складає звіт для подання органові, що призначив керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації.

Керівництво роботою Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації здійснює його начальник, який призначається керівником робіт з ліквідації надзвичайної ситуації.

Персональний склад Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації визначає керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації разом з начальником Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації, які забезпечують його діяльність та встановлюють режим роботи.

Основу персонального складу Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації складають працівники центрального апарату спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, його територіальних або місцевих органів управління, залежно від рівня надзвичайної ситуації, що виникла.

До роботи в Штабі, залежно від рівня надзвичайної ситуації, залучаються керівники аварійно-рятувальних служб та формувань, що беруть участь у ліквідації надзвичайної ситуації, спеціалісти відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками).

У Штабі з ліквідації надзвичайної ситуації, залежно від характеру, виду та наслідків надзвичайної ситуації створюються робочі групи з:

планування;

напрямів по постраждалих районів;

аварійно-рятувальних робіт;

евакуації постраждалих;

радіаційного, хімічного та бактеріологічного захисту;

моніторингу розвитку надзвичайної ситуації, здоров‘я населення тощо;

матеріально-технічного забезпечення;

робіт з постраждалим населенням;

взаємодії із засобами масової інформації тощо.

Місце роботи Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації в районі надзвичайної ситуації визначає керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації. Для забезпечення роботи Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації в польових умовах спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту та його територіальними органами управління створюються пересувні пункти управління. Перелік обладнання, техніки та технічних засобів пересувного пункту управління визначає спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Під час ліквідації надзвичайної ситуації ведеться оперативно-технічна документація, що пов‘язана з ліквідацією надзвичайної ситуації, та складається звіт про роботу залучених аварійно-рятувальних служб та формувань, які є складовою частиною матеріалів з розслідування цієї надзвичайної ситуації. Види та зразки оперативно-технічної та звітної документації встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Організація і порядок роботи, повноваження Штабу з ліквідації надзвичайних ситуацій визначається положенням про нього, який затверджується Кабінетом Міністрів України.


Стаття 117. Центр управління надзвичайними ситуаціями

Для управління у повсякденному режимі надзвичайними ситуаціями та координації дій органів управління та сил цивільного захисту, здійснення цілодобового чергування оперативного складу у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та його територіальних органів управління створюються штатні або позаштатні Центри управління надзвичайними ситуаціями.

Організація та порядок роботи, завдання та склад Центрів управління надзвичайними ситуаціями визначається Положенням про них, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

ГЛАВА 18
Ліквідація надзвичайних ситуацій

Стаття 118. Основні заходи з ліквідації надзвичайних ситуацій, подій та їх наслідків

Ліквідація надзвичайних ситуацій, подій та їх наслідків полягає у проведенні аварійно-рятувальних, пожежно-рятувальних, аварійно-відновлювальних та інших невідкладних робіт і включає:

організацію і управління роботами з локалізації та ліквідації надзвичайної ситуації;

розвідку районів, зон, ділянок, об‘єктів проведення робіт з ліквідації надзвичайної ситуації;

ліквідацію або доведення до мінімально можливого рівня шкідливих і небезпечних чинників, які виникли внаслідок надзвичайної ситуації, і унеможливлюють ведення аварійно-рятувальних робіт;

пошук та рятування постраждалих, надання їм невідкладної медичної допомоги та транспортування до лікувальних закладів;

пошук та деблокування уражених;

евакуацію та відселення постраждалих;

локалізацію і гасіння пожеж;

ліквідацію або доведення до мінімально можливого рівня шкідливих і небезпечних чинників, які виникли внаслідок надзвичайної ситуації, і унеможливлюють ведення рятувальних робіт;

санітарну обробку людей, знезаражування тварин, дезактивацію, дезінфекцію і дегазацію техніки, засобів захисту і одягу, знезаражування територій і споруд;

виявлення на знешкодження вибухонебезпечних предметів;

локалізацію та недопущення розповсюдження, розливу нафтопродуктів, у тому числі на водних об‘єктах, їх збір та знешкодження;

проведення інших невідкладних робіт залежно від характеру та виду надзвичайної ситуації;

забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя у районі виникнення надзвичайної ситуації та місцях тимчасового розміщення постраждалого населення;

проведення першочергового ремонту та відновлення пошкоджених об‘єктів життєзабезпечення населення, транспорту, зв‘язку тощо;

життєзабезпечення постраждалого населення;

надання медико-санітарної, психологічної та матеріальної допомоги постраждалому населенню;

проведення медико-психологічної реабілітації постраждалих;

забезпечення громадського порядку.

Аварійно-рятувальні, пожежно-рятувальні, аварійно-відновлювальні роботи проводяться в максимально стислий термін, безперервно до їх повного завершення, з найбільш повним використанням можливостей сил і засобів, неухильним виконанням вимог встановлених режимів робіт та правил безпеки.

Стаття 119. 
Залучення сил цивільного захисту до ліквідації надзвичайних ситуацій та подій

Залучення сил цивільного захисту до ліквідації надзвичайних ситуацій та подій здійснюється:

згідно з планами реагування на надзвичайні ситуації та планами взаємодії у разі виникнення надзвичайних ситуацій, а також планами локалізації і ліквідації аварії;

за рішенням органів управління, яким вони підпорядковані на підставі звернень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, на території і об‘єктах яких виникнула надзвичайна ситуація;

за повідомленням оперативних чергових органів управління з питань цивільного захисту або диспетчерських службоб‘єктів;

за повідомленням громадян.

Стаття 120. 
Залучення до ліквідації надзвичайних ситуацій частини і підрозділів Збройних сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України

Для ліквідації надзвичайних ситуацій можуть залучатися частини і підрозділи Збройних сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства.

Порядок залучення частин і підрозділів Збройних сил України, інших військових формувань до ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків визначаються Президентом України, відповідно до Конституції України, законів України "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про Збройні сили України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про державну спеціальну службу транспорту".

Стаття 121. Проведення аварійно-рятувальних робіт

Для проведення аварійно-рятувальних робіт створюється угрупування сил цивільного захисту, які залучаються для ліквідації надзвичайної ситуації та їх наслідків за принципом ешелонування:

перший ешелон повинні складати сили швидкого реагування для проведення пошуково-рятувальних, пожежно-рятувальних та першочергових аварійно-рятувальних операцій, які повинні включати пожежно-рятувальні та пожежні підрозділи, підрозділи відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони, аварійно-рятувальні підрозділи аварійно-рятувальних служб і формувань спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, регіонів та об‘єктів підвищеної небезпеки, формування Державної служби медицини катастроф;

другий ешелон повинні складати сили з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які повинні включати аварійно-рятувальні формування та служби спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, формування Державної служби медицини катастроф, спеціалізовані формування і служби інших центральних органів виконавчої влади та регіонів, аварійно-рятувальні служби (формування) громадських організацій;

резерв сил, призначений для проведення специфічних робіт та аварійно-рятувальних операцій з особливим ризиком, забезпечення гуманітарних та інших перевезень, повинен включати спеціалізовані формування та служби спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, територіальні та об‘єктові невоєнізовані (позаштатні) формування цивільного захисту.

У окремих випадках для ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків можуть залучатися навчальні заклади спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Для ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, які потребують залучення великої кількості сил цивільного захисту, за рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, на період проведення цих робіт можуть створюватися зведені загони, до складу яких включаються сили цивільного захисту, підпорядковані спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи проводяться відповідно до порядку та послідовності, що визначаються відповідними інструкціями, правилами, статутами тощо щодо дій у надзвичайних ситуаціях.

За непрофесійне проведення аварійно-рятувальних робіт, невмисне заподіяння шкоди здоров‘ю або майну громадян під час їх виконання, а також навколишньому природному середовищу, матеріальним та культурним цінностям рятувальники несуть відповідно цивільно-правову, дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Матеріальні збитки, пов‘язані з пошкодженням майна під час проведення аварійно-рятувальних робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, аварійно-рятувальними службами і формуваннями не відшкодовуються.

Витрати на проведення аварійно-рятувальних робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій, понесені силами цивільного захисту, підлягають повному або частковому відшкодуванню за рахунок державного та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, залежно від рівня надзвичайної ситуації та у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Водії транспортних засобів аварійно-рятувальних служб і формувань, які мають кольорово-графічні позначення встановленого зразка, спеціальні звукові та світлові сигнали, під час прямування до зони надзвичайної ситуації мають право безперешкодного проїзду, позачергового придбання палива та мастильних матеріалів. У разі необхідності в проведенні ремонту ці транспортні засоби обслуговуються першочергово.

Стаття 122. Гасіння пожеж

Гасіння пожеж здійснюється безкоштовно.

У підрозділах пожежної охорони організовується цілодобове чергування розрахунків пожежно-рятувальних підрозділів, порядок якого встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Для виклику пожежно-рятувальних підрозділів державної пожежної охорони в автоматичній телефонній мережі встановлюється єдиний номер - 112 або 01, 101.

Пожежно-рятувальні підрозділи виїжджають для гасіння пожеж на усі об'єкти незалежно від форм власності, за винятком підземних споруд (крім діючих станцій метрополітену).

Організація гасіння пожеж на підземних спорудах і територіях державного лісового фонду здійснюєтьсяупорядку,який встановлюється центральними органами виконавчої влади з питань лісового господарства, з питань промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду.

Під час гасіння пожеж працівник пожежно-рятувального підрозділу має право на безперешкодний доступ у всі жилі, виробничі та інші приміщення, а також вживати будь-яких заходів, спрямованих на рятування людей, запобігання поширенню вогню та на ліквідацію пожежі.

Усі підрозділи і служби пожежної охорони, що залучаються до гасіння пожеж, підпорядковуються керівникові гасіння пожежі. Ніхто, крім уповноважених на те посадових осіб пожежної охорони, немає права втручатися в його дії.

Для гасіння пожежі місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації на вимогу керівника гасіння пожежі зобов'язані надавати безкоштовно в його розпорядження вогнегасні речовини, техніку, паливно-мастильні матеріали, людські ресурси, обладнання, засоби зв'язку тощо, а під час пожежі, що триває понад три години, - харчування, приміщення для відпочинку і реабілітації особового складу та осіб, залучених до гасіння пожежі.

Матеріальні збитки, пов'язані з пошкодженням майна під час гасіння пожежі, пожежно-рятувальні підрозділи не відшкодовують.

Порядок організації гасіння пожежі та залучення до цього пожежно-рятувальних (пожежних) підрозділів, незалежно від їх відомчого підпорядкування, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 123. Екстрена допомога населенню у надзвичайних ситуаціях та подіях

З метою отримання населенням екстреної допомоги у разі загрози їх життю і здоров‘ю, виникнення надзвичайних ситуацій, протиправних дій та інших небезпечних подій і повідомлення про них відповідних служб у державі створюється та функціонує система екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112.

Систему екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112 складають:

спеціальні програмно-апаратні комплексу;

телекомунікаційні мережі;

диспетчерські пункти з відповідним черговим та іншим персоналом.

На систему екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112 покладається:

1) прийом та обробка звернень громадян, зокрема:

про виникнення надзвичайних ситуацій, пожеж, інших небезпечних подій та необхідності рятування людей, що постраждали від них;

про порушення громадського порядку;

про скоєння злочинів;

про необхідність отримання швидкої медичної допомоги;

про аварії у мережах електро-, води-, газопостачання, водовідведення, електрозв‘язку тощо;

2) оперативне інформування рятувальних та пожежних підрозділів, правоохоронних, медичних, аварійних та інших служб екстреної допомоги з метою їх залучення до відповідного реагування та надання невідкладної допомоги;

3) здійснення інформаційно-координаційних заходів щодо взаємодії служб екстреної допомоги під час їх спільних дій, що залучаються до ліквідації надзвичайної ситуації та небезпечної події.

Організаційна структура, склад, завдання, повноваження працівників та порядок функціонування системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112 визначаються Положенням про організацію та діяльність системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 124. Життєзабезпечення постраждалого населення

Життєзабезпечення постраждалого населення полягаєу створенні і підтриманні умов, мінімально необхідних для збереження життя і здоров‘я людей у зонах надзвичайних ситуацій, на маршрутах евакуації і в місцях розміщення евакуйованих за встановленими нормами і нормативами та включає забезпечення населення водою, продуктами харчування, предметами першої необхідності, житлом, медичними послугами та засобами, комунально-побутовими послугами, транспортне та інформаційне забезпечення.

Норми та нормативи майна та послуг щодо життєзабезпечення постраждалих встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Організація життєзабезпечення постраждалого населення покладається на місцеві органи виконавчої влади.

Безпосереднє життєзабезпечення постраждалого населення здійснюється силами і засобами відповідних спеціалізованих служб цивільного захисту Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст обласного значення. У здійсненні заходів щодо життєзабезпечення постраждалого населення приймають участь і центральні органи виконавчої влади, їхні сили та ресурси. До виконання окремих заходів життєзабезпечення постраждалого населення можуть залучатися аварійно-рятувальні служби та формування.

Стаття 125. Проведення відновлювальних робіт

Відновлювальні роботи за наслідками надзвичайної ситуації покладаються на відповідні центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, на території або об‘єктах яких трапилась надзвичайна ситуація.

До виконання відновлювальних робіт за рішеннями органів виконавчої влади можуть залучатися підпорядковані їм аварійно-рятувальні служби і формування сил цивільного захисту.

Стаття 126. Облік пожеж та інших надзвичайних ситуацій

В Україні, відповідно до законодавства, ведеться єдиний облік пожеж та інших надзвичайних ситуацій.

Організація ведення обліку пожеж та інших надзвичайної ситуації встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту відповідно до порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, керівники підприємств, установ та організацій зобов'язані вести облік пожеж та інших надзвичайних ситуацій, які виникають на їх адміністративних територіях та об‘єктах, що належать або знаходяться у сфері їх управління, аналізувати причини виникнення пожеж та інших надзвичайних ситуацій і вживати заходів щодо їх недопущення.

розділ 6

підготовка фахівців, органів управління та сил

цивільного захисту. Наукове забезпечення заходів

цивільного захисту

Стаття 127. 
Система освіти спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту

З метою підготовки та перепідготовки фахівців для сфери цивільного захисту у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту функціонує система освіти за кваліфікаційними, освітньо-кваліфікаційними (освітньо-науковими) рівнями та післядипломної освіти за відповідними спеціальностями і спеціалізаціями.

Систему освіти спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту складають:

навчальні заклади;

наукові установи;

науково-методичні і методичні установи;

науково-виробничі підприємства;

орган управління освітою і наукою.

Координацію навчального процесу та науково-методичне забезпечення навчальних закладів здійснює Науково-методичний центр навчальних закладів.

Діяльність Науково-методичних і методичних установ визначає спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 128. 
Професійна підготовка, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів служби цивільного захисту

Підготовка кадрів для сфери цивільного захисту за всіма освітньо-кваліфікаційними рівнями, спеціальностями та спеціалізацією здійснюється у навчальних закладах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту відповідно до стандартів вищої та професійно-технічної освіти.

Діяльність навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту здійснюється відповідно до Закону України "Про освіту" та рішень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Підготовка молодшого начальницького складу за окремими видами спеціальностей та їх спеціалізація здійснюється у навчальних центрах.

Особи, які приймаються на службу цивільного захисту та призначаються на посади рядового і начальницького складу, проходять первинну професійну підготовку в навчально-методичних центрах та інших навчальних закладах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Порядок і строки підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів служби цивільного захисту визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 129. 
Навчання керівного складу, фахівців та інших управлінських кадрів з питань цивільного захисту

Особи керівного складу, фахівці та інші управлінські кадри органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, діяльність яких пов‘язана з організацією і здійсненням заходів у сфері цивільного захисту, у перший рік призначення на посаду, і періодично, один раз на три, п‘ять років у залежності від категорій осіб, зобов‘язані проходити навчання у мережі курсів, навчально-методичних центрів сфери цивільного захисту.

Навчання проводиться відповідно до державного замовлення за рахунок коштів державного бюджету, призначених для фінансування спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, а також на підставі укладених договорів з підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування визначають щорічну потребу в навчанні та забезпечують періодичність його проведення.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування закріплюють або передають у власність курсам та навчально-методичним установам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, а також навчально-методичним центрам, які мають двох засновників, приміщення, об‘єкти, споруди та інше необхідне майно для забезпечення їх діяльності.

Органи державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки здійснюють контроль за дотримання періодичності навчання керівного складу, фахівців та інших управлінських кадрів та застосовують заходи щодо усунення виявлених порушень.

Порядок здійснення навчання у сфері цивільного захисту та перелік осіб, які його проходять, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Результати навчання враховуються при проведенні атестації, переміщенні по службі, присвоєні кваліфікаційних категорій знань тощо.

Стаття 130. 
Підготовка сил цивільного захисту

Підготовка сил цивільного захисту здійснюється відповідно до програм, затверджених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров‘я.

Для ефективної підготовки рятувальників, пожежно-рятувальних підрозділів, аварійно-рятувальних формувань та служб створюються необхідна навчально-матеріальна база та облаштовуються навчальні майданчики.

Вимоги до навчальних майданчиків, перелік навчально-матеріальних об‘єктів (бази) визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

У професійних аварійно-рятувальних службах і формуваннях запроваджуються спеціальні фізична, медична та психологічна підготовки рятувальників.

Рівень підготовки основного особового складу професійних аварійно-рятувальних служб і формувань, обсяг знань, умінь та практичних навичок рятувальників визначається державними стандартами освіти за відповідними професіями та навчальними програмами, вимоги яких повинні бути гармонізовані з міжнародними нормами. Документам, що засвідчує якість підготовки, є сертифікат, який відповідає міжнародним зразкам та дозволяє, у разі потреби, залучати рятувальників до виконання робіт у складі міжнародних аварійно-рятувальних формувань без додаткової підготовки. Зразок сертифіката та порядок його видачі затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 131. 
Підготовка органів управління єдиної системи цивільного захисту

Підготовка органів управління єдиної системи цивільного захисту здійснюється під час проведення командно-штабних та інших навчань, штабних ігор та тренувань.

Періодичність та тематика проведення командно-штабних та інших навчань, штабних ігор та тренувань визначається програмою підготовки органів управління єдиної системи цивільного захисту, затвердженими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Порядок підготовки та проведення командно-штабних та інших навчань, штабних ігор та тренувань визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 132. 
Наукове забезпечення заходів цивільного захисту

З метою наукового забезпечення заходів цивільного захисту у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту функціонують відомчі наукові установи та науково-виробничі підприємства.

Необхідна кількість та спеціалізація відомчих наукових установ та науково-виробничих підприємств визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань освіти і науки.

Наукові дослідження з проблем захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання ним, пожежної безпеки, організації та технології проведення аварійно-рятувальних робіт, створення для цього технічних засобів та обладнання, розроблення індивідуальних та колективних засобів захисту рятувальників тощо здійснюються встановленим порядком відомчими науково-дослідними установами та навчальними закладами, науковими установами і проектно-конструкторськими підприємствами та організаціями Національної академії наук і галузевих академій наук за замовленням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту або погодженим з ним замовленням інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій.

Наукова діяльність відомчих наукових установ здійснюється відповідно до законів України "Про наукову та науково-технічну діяльність", "Про наукову та науково-технічну експертизу" та рішень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Організація науково-технічної діяльності, порядок підготовки, укладання договорів та прийняття науково-технічної продукції визначається положеннями про них, затвердженими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

розділ 7

навчання населення діям у надзвичайних СИтуаціях

Стаття 133. Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях

Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях здійснюється на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності і господарювання, навчальних закладах, а також за місцем проживання у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 134. Навчання працюючого населення

Навчання працюючого населення діям у надзвичайних ситуаціях здійснюється у процесі їх роботи за рахунок коштів роботодавця на підприємствах, в установах та організаціях за програмами підготовки населення діям у надзвичайних ситуаціях, а також під час проведення спеціальних об‘єктових навчань і тренувань.

Для отримання працівниками підприємств, установ та організацій відомостей щодо конкретних дій у надзвичайних ситуацій, з урахуванням особливостей виробничої діяльності на цих підприємства в установах та організаціях, обладнуються інформаційно-довідкові куточки з питань цивільного захисту.

Стаття 135. 
Навчання населення, яке не зайнято у сфері виробництва і обслуговування

Населення, яке не зайнято у сфері виробництва і обслуговування, самостійно вивчає пам‘ятки та інший інформаційно-довідковий матеріал з питань цивільного захисту та має отримувати відомості про потенційну небезпеку, що характерна для місць його проживання та методи реагування на неї у консультаційних пунктах при органах місцевого самоврядування, а також через засоби масової інформації та іншу наочну продукцію.

Фінансування заходів з навчання населення, яке не зайняте у сфері виробництва і обслуговування, діям у надзвичайних ситуаціях та пропаганди знань з цивільного захисту здійснюють місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування за рахунок місцевих бюджетів.

Стаття 136. Навчання учнів та студентів

Центральний орган виконавчої влади з питань освіти і науки організовує в усіх навчальних закладах вивчення учнями і студентами способів захисту та норм і правил безпеки, першої медичної допомоги у надзвичайних ситуаціях за програмами, погодженими із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

При розробленні національних стандартів освіти з кожного освітньо-кваліфікаційного рівня обов‘язково передбачається вивчення питань з цивільного захисту.

Стаття 137. Навчання у дошкільних закладах

У дитячих дошкільних навчальних закладах проводиться виховна робота, яка спрямована на формування у дітей елементарних, доступних віку, норм безпеки та правил поведінки у надзвичайних ситуаціях, запобігання пожежам від дитячих пустощів з вогнем та виховання у дітей бережливого ставлення до національного багатства.

Стаття 138. Організація навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях

Організація навчання населенням діям у надзвичайних ситуаціях покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та керівників підприємств, установ і організацій, які розробляють та затверджують організаційно-методичні вказівки з підготовки населення діям у надзвичайних ситуаціях, навчальні програми та положення про організацію і проведення спеціальних об‘єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту.

Стаття 139. Формування культури безпеки життєдіяльності

Культура безпеки життєдіяльності це сукупність цінностей, стандартів, моральних норм і норм прийнятої поведінки, спрямованих на підтримання самодисципліні, як мети підвищення рівня безпеки вище ніж вимоги законодавства і регулюючих органів.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в України на законних підставах, зобов‘язані бережливо ставитися до оточуючого середовища та не допускати його забруднення, дотримуватися умов та вимог культури безпеки життєдіяльності.

Умови і вимоги, спрямовані на бережливе відношення до оточуючого середовища, дотримання культури поведінку щодо недопущення його забруднення, встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та місцевими органами виконавчої влади.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в України на законних підставах, які порушують умови та вимоги щодо бережливого ставлення до оточуючого середовища несуть відповідальність відповідно до законодавства.

Пропаганда культури безпеки життєдіяльності, вимог та умов бережливого ставлення до оточуючого середовища щодо недопущення його забруднення здійснюється органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування через засоби масової інформації та рекламну продукцію.

РОЗДІЛ 8

ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ТА ОРГАНІВ

МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, КЕРІВНИКІВ ПІДПРИЄМСТВ,

УСТАНОВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Стаття 140. Повноваження Кабінету Міністрів України

До повноважень Кабінету Міністрів України належать:

забезпечення здійснення заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків;

визначення порядку віднесення міст і територій до груп з цивільного захисту, а підприємств, установ та організацій до категорій з цивільного захисту;

створення державного резерву засобів індивідуального захисту і майна цивільного захисту, фінансових і матеріально-технічних резервів на випадок надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період, а також визначення їх обсягу і порядку використання;

вжиття заходів щодо забезпечення готовності єдиної державної системи цивільного захисту до дій в умовах надзвичайних ситуацій та в особливий період;

організація підготовки єдиної державної системи цивільного захисту до дій у мирний час та в особливий період;

визначення категорій слухачів, які зобов’язані проходити спеціальне навчання у мережі курсів, навчально-методичних центрів сфери цивільного захисту;

визначення порядку створення, завдань і функцій сил цивільного захисту;

визначення порядку евакуації населення, матеріальних та культурних цінностей у безпечні райони в особливий період;

визначення порядку створення, реконструкції та використання захисних споруд цивільного захисту;

визначення порядку державного обліку захисних споруд цивільного захисту, їх списання і зняття з обліку у разі непридатності до використання;

розроблення та здійснення заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування об’єктів економіки в особливий період;

визначення мобілізаційної потреби єдиної державної системи цивільного захисту, порядку накопичення, зберігання та використання мобілізаційних резервів для потреб цивільного захисту в особливий період;

визначення порядку підготовки та проведення потенційно небезпечних заходів в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів із використанням озброєння і військової техніки;

залучення сил цивільного захисту до ліквідації надзвичайних ситуацій та гуманітарних операцій за межами України.

Стаття 141. 
Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту

До повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту належать:

забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту у мирний час та в особливий період;

організація планування та здійснення заходів цивільного захисту у мирний час та в особливий період;

здійснення координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків;

створення територіальних та місцевих органів управління та підпорядкованих їм сил цивільного захисту до району включно;

керівництво діяльністю підпорядкованих йому органів управління та сил цивільного захисту у мирний час та в особливий період;

здійснення контролю за готовністю підпорядкованих органів управління, сил і засобів цивільного захисту до дій за призначенням у мирний час та в особливий період;

здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки і діяльності аварійно-рятувальних служб і формувань у мирний час та в особливий період;

забезпечення здійснення державного пожежного нагляду, пожежної охорони населених пунктів і об‘єктів, координація діяльності центральних органів виконавчої влади з питань удосконалення пожежної безпеки;

одержання безкоштовно від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформації, яка необхідна для виконання покладених завдань у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки;

залучення до проведення роботи з актуальних проблем пожежної безпеки вищих навчальних закладів та наукових установ, а також окремих вчених, висококваліфікованих фахівців;

організація розроблення стандартів, норм, правил та інших нормативно-правових актів у сфері пожежної безпеки;

створення резерву служби цивільного захисту;

здійснення методичного керівництва та прийняття, у межах своєї компетенції рішень щодо створення фонду захисних споруд цивільного захисту та утримання його у стані готовності до використання за призначенням;

організація розгляду та погодження проектів будівництва (реконструкції) захисних споруд цивільного захисту, а також інших об‘єктів, які впливають на їх технічний стан;

організація ведення та здійснення державного обліку фонду захисних споруд цивільного захисту;

погодження переліку проектних організацій, які проводять обстеження і оцінку технічного стану захисних споруд цивільного захисту та забезпечення їх залучення до здійснення цих заходів;

здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства щодо створення, утримання і використання фонду захисних споруд цивільного захисту;

розгляд та погодження документів щодо списання та зняття з обліку непридатних до використання захисних споруд цивільного захисту;

участь у роботі комісій щодо прийняття рішення про подальше використання захисних споруд цивільного захисту;

здійснення, відповідно до законодавства, державної експертизи проектів і рішень стосовно цивільного захисту техногенної та пожежної безпеки об’єктів виробничого та соціального призначення;

здійснення ліцензування діяльності з питаньцивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки;

керівництво роботами з ліквідації надзвичайних ситуацій;

здійснення оповіщення та інформування населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, контроль за створенням та належним функціонуванням відомчих, територіальних і локальних систем оповіщення;

створення та ведення Державного реєстру потенційно небезпечних об‘єктів;

створення страхового фонду документації та забезпечення користувачів документами цього фонду для проведення аварійно-рятувальних та відновлювальних робіт;

проведення професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів служби цивільного захисту;

здійснення спеціального навчання у сфері цивільного захисту осіб керівного складу, інших управлінських кадрів і фахівців центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування;

організація підготовки (навчання) та атестації аварійно-рятувальних служб і формувань, рятувальників;

організація підготовки населення діям у надзвичайних ситуаціях та в умовах терористичного акту;

здійснення наукового забезпечення заходів цивільного захисту;

розроблення інструкції, методичних рекомендацій, правил, стандартів і нормативів у сфері цивільного захисту та пожежної безпеки, програм з навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, видання наказів про їх затвердження, організація та контроль за їх виконанням;

визначення, за погодженням з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, мережі курсів, навчально-методичних центрів сфери цивільного захисту;

організація фінансового, матеріально-технічного та медичного забезпечення підпорядкованих органів управління та сил цивільного захисту;

здійснення, відповідно до компетенції, міжнародного співробітництва у сфері цивільного захисту;

здійснення інших повноважень, передбачених цим Кодексом.

Рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, що належать до його компетенції, є обов‘язковими для виконання органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Стаття 142. Повноваження інших центральних органів виконавчої влади

До повноважень інших центральних органів виконавчої влади належать:

здійснення, відповідно до компетенції, розроблення, організації та реалізації заходів цивільного захисту у мирний час та в особливий період;

здійснення заходів щодо захисту населення і територій під час надзвичайних ситуацій та під час проведення потенційно небезпечних заходів в умовах присутності цивільного населення;

створення функціональних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту та забезпечення виконання покладених на них завдань;

створення у своєму складі органів повсякденного управління з питань цивільного захисту;
розроблення та реалізація галузевих програм та планів щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання цим ситуаціям;

розроблення та здійснення, відповідно до компетенції, заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування об’єктів економіки в особливий період;

створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків;

створення, та забезпечення діяльності підпорядкованих аварійно-рятувальних служб та формувань, керівництво ними;

забезпечення, відповідно до компетенції, виконання заходів і робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків у мирний час та в особливий період;

визначення, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, загальної потреби у захисних спорудах цивільного захисту для підприємств, установ та організацій, що віднесені до сфери управління;

розроблення, у межах компетенції, нормативних актів щодо створення та використання фонду захисних споруд цивільного захисту та контроль їх виконання;

організація виконання заходів щодо створення, утримання та використання фонду захисних споруд цивільного захисту на підприємствах, в установах та організаціях, що віднесені до сфери управління;

організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту підприємств, що перебувають у сфері управління, у тому числі захисних споруд цивільного захисту і їх обладнання, як державного майна, яке не увійшло до статутних фондів (акціонерних товариств) приватних підприємств, створених у процесі корпоратизації, але перебувають на їх балансі;

організація проведення технічної інвентаризації фонду захисних споруд цивільного захисту підприємств, що віднесені до сфери управління;

створення систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення у зонах можливого ураження та на об‘єктах підвищеної небезпеки;

списання, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, захисних споруд цивільного захисту, як не придатних до укриття населення, з подальшим зняттям їх з обліку;

створення і поповнення страхового фонду документації для проведення аварійно-рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт;

здійснення методичного керівництва та контролю за діяльністю суб‘єктів господарювання, установ та організацій, які належать до сфері управління, стосовно забезпечення ними техногенної безпеки;

здійснення інших повноважень у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки, які визначені законодавством.
Стаття 143. 
Повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування

До повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування належать:

забезпечення у межах своїх повноважень реалізації державної політики у сфері цивільного захисту у мирний час та в особливий період;

розроблення та забезпечення реалізації регіональних програм та планів заходів з питань цивільного захисту, які спрямовані на забезпечення захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню;

створення територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту та їх ланок, здійснення управління ними та забезпечення виконання покладених на них завдань;

здійснення оповіщення та інформування населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій;

здійснення організації та проведення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій, радіаційного, хімічного, біологічного, інженерного та медичного захисту населення і територій від їх наслідків;

забезпечення організації і проведення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій тааварійно-рятувальних робіт у разі виникнення небезпек для населення під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій;

здійснення організації та проведення відновлювальних робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

здійснення заходів щодо захисту населення і територій під час проведення потенційно небезпечних заходів в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів із використанням озброєння і військової техніки;

створення та забезпечення функціонування підпорядкованих аварійно-рятувальних служб і формувань у мирний час та в особливий період;

організація та здійснення евакуації населення, матеріальних та культурних цінностей у безпечні райони, їх розміщення, розгортання лікувальних та інших закладів, необхідних для надання медичної допомоги та життєзабезпечення населення у мирний час та в особливий період;

розроблення та здійснення заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підпорядкованих об’єктів економіки в особливий період;

створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків;

взаємодія зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту та його територіальними та місцевими органами управління щодо реалізації завдань цивільного захисту;
організація та забезпечення життєдіяльності населення, яке постраждало від надзвичайних ситуацій, а також під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій;

створення у своєму складі органів повсякденного управління з питань цивільного захисту;

створення координуючих органів з питань цивільного захисту та забезпечення їх функціонування;

забезпечення проходження особами керівного складу, іншими управлінськими кадрами і фахівцями місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій навчання з питань цивільного захисту та здійснення підготовки населення діям у надзвичайних ситуаціях;

організація виконання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту;

визначення потреби фонду захисних споруд цивільного захисту;

планування та організація роботи, у разі загрози виникнення надзвичайних ситуацій та в особливий період, з дообладнання існуючих підвальних та інших заглиблених приміщень або спорудження додаткових для укриття населення;

створення комісії та організація їх роботи щодо прийняття рішення про подальше використання захисних споруд цивільного захисту, як державного та комунального майна;

організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту;

здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту;

організація заходів щодо проведення технічної інвентаризації та списання, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, захисних споруд цивільного захисту, як не придатних до укриття населення, з подальшим зняттям їх з обліку;

створення та поповнення страхового фонду документації для проведення аварійно-рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт;

здійснення інших повноважень у сфері цивільного захисту, які визначені законодавством.

Стаття 144. Повноваження керівників підприємств, установ та організацій

Керівництво підприємств, установ та організацій незалежно від їх організаційно-правової форми діяльності:

забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту;

організує здійснення евакуаційних заходів;

створює об’єктові сили для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та забезпечує їх готовність до практичних дій;

створює страховий фонд документації для проведення аварійно-рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт;

здійснює навчання працівників та проводить періодичні їх тренування з питань цивільного захисту;

здійснює ідентифікацію об‘єктів щодо виявлення серед них потенційно небезпечних та об‘єктів підвищеної небезпеки, паспортизацію потенційно небезпечних об‘єктів та контролю за станом техногенної безпеки;

забезпечує виконання, встановлених законодавством, вимог та приписів посадових осіб органу державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки;

розробляє плани локалізації та ліквідації аварій, плани першочергових заходів з їх попередження, робочі документи, посадові інструкції на інші організаційно-розпорядчі документи, які стосуються забезпечення техногенної безпеки та діям у надзвичайних ситуаціях, проводить періодичні тренування і навчання;

укладає угоди на обслуговування державними аварійно-рятувальними службами і формуваннями, як що інше не передбачено законодавством;

створює системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення;

забезпечує безперешкодний доступ посадових осіб органу державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки для здійснення державного нагляду та проведення перевірок з питань цивільного захисту та техногенної безпеки, а також працівників аварійно-рятувальних служб і формувань, з якими укладені угоди про обслуговування, для проведення обстежень на відповідність протиаварійних заходів планам локалізації і ліквідації аварій;

забезпечує безперешкодний доступ підрозділів аварійно-рятувальних служб і формувань для виконання робіт, пов‘язаних з ліквідацією надзвичайних ситуацій;

створює, за погодженням з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, до сфери управління яких вони віднесені чи територіально розташовані, фонд захисних споруд цивільного захисту для укриття працюючого персоналу;

забезпечує дотримання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів щодо зберігання та утримання захисних споруд цивільного захисту у стані готовності до використання за призначенням;

здійснює облік захисних споруд цивільного захисту, які знаходяться на балансі (утриманні);

виконує інші завдання і заходи цивільного захисту та техногенної безпеки і несе пов’язані з цим матеріальні і фінансові витрати у порядку та обсягах, передбачених законодавством.

Власники об‘єктів підвищеної небезпеки, які встановленим порядком визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, додатково створюють локальні системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення персоналу і населення, що проживає у зонах можливого ураження, впроваджують інженерно-технічні заходи, що зменшують ступінь ризику виникнення надзвичайних ситуацій, несуть витрати щодо їх здійснення в обсягах, передбачених законодавством.

РОЗДІЛ 9

КОМПЛЕКТУВАННЯ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ ТА СИЛ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Глава 19

Комплектування органів управління та сил цивільного захисту

Стаття 145. 
Порядок комплектування органів управління та сил цивільного захисту

Комплектування органів управління та сил цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту здійснюється державними службовцями, особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, службовцями та працівниками робітничих професій, відповідно до законодавства.

Керівні працівники та спеціалісти територіальних та місцевих органів управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, які виконують функції держави, пов‘язані з виконання завдань цивільного захисту та не мають спеціальних звань є державними службовцями, їх трудові відносини регулюються Законом України "Про державну службу" (3723-12).

Трудові відносини інших працівників спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту регулюються законодавством.

Перелік посад, що підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, та номенклатура посад для їх призначення затверджується керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Перелік посад, що підлягають заміщенню особами вищого начальницького складу служби цивільного захисту, та граничних спеціальних звань за цими посадами затверджується Президентом України.

Комплектування органів управління та сил цивільного захисту інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування здійснюється відповідно до законодавства.

Стаття 146. 
Чисельність осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту

Чисельність осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, що утримуються за рахунок Державного бюджету України встановлюється Кабінетом Міністрів України щорічно, залежно від рівня загрози виникнення надзвичайних ситуацій та потреби щодо забезпечення заходів запобігання надзвичайним ситуаціям та захисту населення і територій від них.

Гранична чисельність працівників центрального апарату спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та його територіальних органів управління визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 147. 
Комплектування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту

Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту комплектується, у основному, особами рядового та начальницького складу служби цивільного захисту на контрактній основі відповідно до цього Кодексу та Положення про порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 148. Комплектування аварійно-рятувальних служб і формувань

Комплектування професійних аварійно-рятувальних служб і формувань особовим складам здійснюється на контрактній основі, відповідно до законодавства, і поділяється на основний та допоміжний.

До основного особового складу професійних аварійно-рятувальних служб і формувань належать працівники, які організують і виконують аварійно-рятувальні роботи та забезпечують готовність аварійно-рятувальних служб і формувань до їх проведення.

До допоміжного особового складу професійних аварійно-рятувальних служб і формувань належать працівники, які забезпечують її діяльність.

Основний особовий склад аварійно-рятувальних служб і формувань поділяється на керівний та рядовий.

Об'єктові аварійно-рятувальні служби і формування комплектуються з інженерно-технічних та інших досвідчених працівників, які одержали необхідні знання та навички в проведенні аварійно-рятувальних робіт і здатні за станом здоров'я виконувати роботи в екстремальних умовах.

Глава 20
Проходження служби цивільного захисту

Стаття 149. Порядок проходження служби цивільного захисту

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту, їх права та обов‘язки визначаються цим Кодексом, Положенням про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, яке затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.

Взаємовідносини осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту щодо додержання службової дисципліни під час проходження ними служби цивільного захисту регулюються Дисциплінарним статутом, який затверджується Законом України.

Час проходження служби цивільного захисту зараховується до загального стажу роботи, страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до законодавства.

Особи, із числа військовозобов’язаних, прийняті на службу цивільного захисту, у тому числі курсанти навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, на період служби (навчання) знімаються з військового обліку і зараховуються до обліку спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, а на період мобілізації і воєнний час – бронюються за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 150. Прийняття на службу цивільного захисту та умови її проходження

На службу цивільного захисту приймаються на конкурсній та контрактній основі громадяни України, які досягли 18-річного віку, відповідають кваліфікаційним вимогам і спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров'я, визначеного лікарсько-експертними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, виконувати покладені службові обов’язки.

Кваліфікаційні вимоги до осіб, які приймаються на службу цивільного захисту, визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Типова форма контракту затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Обов’язки та права особового складу служби цивільного захисту встановлюються умовами контракту та посадовими інструкціями.

Студентам навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, відповідно до законодавства, надається відстрочка від призову на строкову військову службу на весь період навчання.

Громадяни України, які, після закінчення вищих начальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, призначені на посади в органи управління і підрозділи цивільного захисту з присвоєнням спеціального звання середнього начальницького складу, на період проходження служби цивільного захисту звільняються, відповідно до законодавства від призову на строкову військову службу.

Курсанти навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту після закінчення навчання зобов’язані пройти службу цивільного захисту не менше трьох років, якщо інше не передбачено законодавством.

На службу цивільного захисту не можуть бути прийняті особи, які підлягають призову на строкову військову службу до Збройних сил України та інших, утворених відповідно до законодавства, військових формувань, а також особи, які раніше засуджувались за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законодавством порядку.
Стаття 151. 
Спеціальні звання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту

Особам служби цивільного захисту присвоюються такі спеціальні звання:

рядовий склад - рядовий служби цивільного захисту;

молодший начальницький склад - молодший сержант служби цивільного захисту, сержант служби цивільного захисту, старший сержант служби цивільного захисту, старшина служби цивільного захисту, прапорщик служби цивільного захисту, старший прапорщик служби цивільного захисту;

середній начальницький склад - молодший лейтенант служби цивільного захисту, лейтенант служби цивільного захисту, старший лейтенант служби цивільного захисту, капітан служби цивільного захисту;

старший начальницький склад - майор служби цивільного захисту, підполковник служби цивільного захисту, полковник служби цивільного захисту;

вищий начальницький склад - генерал-майор служби цивільного захисту, генерал-лейтенант служби цивільного захисту, генерал-полковник служби цивільного захисту, генерал служби цивільного захисту України.

Порядок присвоєння та позбавлення спеціальних звань, пониження та поновлення в спеціальних званнях встановлюється Положенням про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту.

Стаття 152. 
Граничний вік перебування на службі цивільного захисту та у складі основного особового складу державних аварійно-рятувальних служб та формувань

Граничний вік перебування на службі цивільного захисту та у складі основного особового складу державних аварійно-рятувальних служб та формувань встановлюється:

для осіб рядового, молодшого та середнього начальницького складу, а також рятувальників державних аварійно-рятувальних служб і формувань – до 50 років;

для осіб старшого начальницького складу, а також командирів пунктів, командирів взводів та їх заступників, які віднесені до основного особового складу державних аварійно-рятувальних служб і формувань – до 55 років;

для осіб вищого начальницького складу, а також командирів загонів та їх заступників, які віднесені до основного особового складу державних аварійно-рятувальних служб і формувань – до 60 років.

У разі необхідності особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а також особи основного складу державних аварійно-рятувальних служб і формувань, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній посаді, визнані придатними за станом здоров’я для проходження служби (роботи), можуть бути залишені на їх прохання на службі (роботі) понад граничний вік до п’яти років.

У виняткових випадках строк служби (роботи) може бути продовжено повторно до п’яти років, а особам начальницького (керівного) складу, які проходять службу в навчальних закладах та наукових установах і мають науковий ступінь або вчене звання, – до десяти років.

Стаття 153. 
Початок і закінчення проходження служби цивільного захисту.

Час та місце виконання обов‘язків служби цивільного захисту

Початок і закінчення проходження служби цивільного захисту, а також час, і місце виконання обов‘язків служби цивільного захисту визначається Положенням про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту.

Стаття 154. Звільнення зі служби цивільного захисту

Звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби цивільного захисту проводиться:

у запас Збройних сил України (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу”, і за станом здоров'я, визначеного лікарсько-експертними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, придатні до військової служби;

у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби зі зняттям із військового обліку.

Контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу, звільняються зі служби:

після закінчення строку контракту;

за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на службі;

за станом здоров'я – на підставі висновку (постанови) центральної лікарсько-експертної комісії спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту про непридатність або обмежену придатність до служби;

у зв'язку зі скороченням штатів – у разі неможливості використання на службі у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

через сімейні обставини або з інших поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов‘язків, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу;

у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту;

у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду.

Стаття 155. Резерв служби цивільного захисту

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту створює резерв служби цивільного захисту з метою створення формувань для ліквідації окремих масштабних надзвичайних ситуацій та їх наслідків і виконання завдань цивільного захисту в особливий період.

Резерв служби цивільного захисту створюється за рахунок військовозобов'язаних, які звільнені зі служби цивільного захисту та військ Цивільної оборони, і які закінчили навчальні заклади спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, кафедри підготовки спеціалістів з питань цивільного захисту (цивільної оборони) вищих навчальних закладів центрального органу виконавчої влади з питань освіти і науки та після навчання не проходять службу цивільного захисту.

Військовозобов’язані, які зараховані до резерву служби цивільного захисту, знімаються з військового обліку і зараховуються до обліку спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Завдання резерву служби цивільного захисту, організаційні засади та порядок його створення, підготовки, обліку, поповнення і залучення до виконання покладених на нього завдань визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 156. Присяга особового складу органів і підрозділів цивільного захисту

Громадяни України, які вперше укладають контракти та призначаються на посади рядового і начальницького складу в органи управління, підрозділи сил цивільного захисту, установи та організації спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, складають Присягу такого змісту:

“Я, громадянин України (прізвище, ім’я та по батькові), вступаючи на службу цивільного захисту, складаю Присягу та урочисто клянуся завжди залишатися відданим Українському народові,

неухильно дотримуватися Конституції та законів України, бути чесним, сумлінним і дисциплінованим.

Присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та всіляко сприяти в зміцненні авторитету служби цивільного захисту.

Клянуся мужньо і рішуче захищати життя та здоров'я громадян, національне багатство України, її довкілля від надзвичайних ситуацій.

Якщо я порушу цю Присягу, то готовий відповідати згідно із законодавством".



Стаття 157. 
Формений одяг і знаки розрізнення особового складу служби цивільного захисту та аварійно-рятувальних служб і формувань

Особовий склад служби цивільного захисту забезпечується форменим одягом та відповідними знаками розрізнення за рахунок коштів, що виділяються на їх утримання з Державного бюджету України.

Опис та зразки форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу служби цивільного захисту та норми забезпечення форменим одягом затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Використання форменого одягу і знаків розрізнення особового складу служби цивільного захисту сторонніми особами тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства.

Основний особовий склад державних аварійно-рятувальних служб і формувань забезпечується форменим одягом за рахунок коштів, передбачених на утримання цих державних аварійно-рятувальних служб і формувань, за нормами та зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 158. 
Забезпечення особового складу служби цивільного захисту та аварійно-рятувальних служб і формувань спеціальним одягом, спорядженням і засобами індивідуального захисту

Особовий склад служби цивільного захисту, чергових підрозділів пожежної охорони для проведення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій та робіт на пожежах забезпечується спеціальним одягом, спорядженням і засобами індивідуального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України.

Основний особовий склад усіх аварійно-рятувальних служб і формувань для проведення аварійно-рятувальних та відновлювальних робіт забезпечується спеціальним одягом, спорядженням та засобами індивідуального захисту за рахунок коштів, передбачених на утримання цих аварійно-рятувальних служб і формувань.

Стаття 159. 
Забезпечення особового складу служби цивільного захисту харчуванням

Особовий склад служби цивільного захисту та основний особовий склад державних аварійно-рятувальних служб і формувань забезпечується харчуванням:

під час проходження цієї служби (роботи) - за рахунок коштів, які виділяються на їх грошове забезпечення (виплату заробітної плати) з Державного бюджету України;

під час ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків - за рахунок ресурсів місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, на території яких сталася надзвичайна ситуація;

під час ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків на території інших держав, а також під час висування до цих держав та повернення до місць постійного розташування - за рахунок коштів, які виділяються для забезпечення надання іноземним державам допомоги в ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків.
Норми забезпечення харчуванням встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 160. Службові посвідчення

Особам, які проходять службу цивільного захисту або працюють в органах управління підприємствах, установах і організаціях та силах цивільного захисту, що віднесені до сфери управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, видаються службові посвідчення.

Зразки службових посвідчень, порядок їх видачі, вилучення та заміни встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

РОЗДІЛ 10

СОЦІАЛЬНИЙ І ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ОСІБ РЯДОВОГО

І НАЧАЛЬНИЦЬКОГО СКЛАДУ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

ТА ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ І СИЛ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Стаття 161. 
Засади соціального і правового захисту осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників органів управління та сил цивільного захисту

Держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників органів управління та сил цивільного захисту та членів їх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших актів законодавства.

Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівники органів управління та сил цивільного захисту мають право на підвищення рівня теоретичних знань, практичних навичок, професійної майстерності в робочий час.

Стаття 162. Робочий час в органах управління та силах цивільного захисту

Для осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту встановлюється 40-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу та працюють понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні.

Стаття 163. 
Медичне та санаторно-курортне забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, членів їх сімей та рятувальників професійних аварійно-рятувальних служб і формувань

Медичне забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та осіб, звільнених зі служби цивільного захисту, яким відповідно до законодавства встановлені пільги на медичне забезпечення (далі - пенсіонери служби цивільного захисту), організовується та здійснюється медичними закладами та медичними підрозділами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.
Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту щорічно проходять медичний огляд, з подальшим проведенням лікувально-профілактичних заходів у разі потреби.

У разі відсутності за місцем служби чи проживання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, пенсіонерів служби цивільного захисту медичних закладів (підрозділів) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, безоплатна кваліфікована медична допомога зазначеним особам надається у медичних закладах військових формувань та правоохоронних органів утворених відповідно до законодавства, інших державних або комунальних закладах охорони здоров'я за рахунок бюджетних коштів, передбачених на утримання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту створюються необхідні санітарно-гігієнічні та соціально-психологічні умови.

Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, пенсіонери служби цивільного захисту та члени їхніх сімей мають право на пільгове санаторно-курортне лікування та організований відпочинок у санаторно-курортних закладах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, а також інших центральних органах виконавчої влади за рахунок бюджетних коштів, передбачених на утримання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які направляються після лікування в закладах охорони здоров’я до санаторію, для продовження лікування, відповідно до висновків лікарсько-експертної комісії, путівки надаються безоплатно.

Пенсіонери служби цивільного захисту, які визнані інвалідами І та ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, забезпечуються путівками для санаторно-курортного лікування незалежно від виду пенсії, яку вони отримують. Інваліди IIIгрупи, звільнені зі служби за станом здоров'я, які отримують пенсії по інвалідності, забезпечуються путівками для санаторно-курортного лікування за наявності медичних показань.

Пенсіонери служби цивільного захисту, які визнані інвалідами внаслідок захворювання, каліцтва, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, члени сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, загиблих (померлих) або пропавших безвісти під час виконання службових обов'язків мають право на пільгове медичне та санаторно-курортне забезпечення за рахунок бюджетних коштів, передбачених на утримання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Порядок та умови надання медичної допомоги, забезпечення санаторно-курортним лікуванням осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, пенсіонерів служби цивільного захисту та членів їхніх сімей у медичних та санаторно-курортних закладах інших центральних органів виконавчої влади, а також взаєморозрахунки між ними та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту визначається Кабінетом Міністрів України.

Жінки із числа осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством, стосовно соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства. Зазначені пільги поширюються також на батьків із числа осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які виховують дітей без матері (у разі її смерті, позбавлення батьківських прав, на час перебування в лікувальному закладі та в інших випадках відсутності материнського піклування про дітей).

Члени сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за відсутності за місцем їх проживання державних або комунальних закладів охорони здоров'я отримують медичну допомогу в медичних закладах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Медичне забезпечення діяльності професійних аварійно-рятувальних служб і формувань здійснюється медичними закладами та підрозділами, що входять до їх складу та за договорами на медичне обслуговування в закладах охорони здоров'я інших центральних органів виконавчої влади за рахунок коштів, передбачених на утримання цих служб і формувань.

Рятувальники професійних аварійно-рятувальних служб і формувань повинні проходити попередні та періодичні медичні огляди, а також медичні огляди після проведення аварійно-рятувальних робіт. Періодичність медичних оглядів і порядок їх проведення встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

На прохання рятувальника проводиться позачерговий медичний огляд, якщо рятувальник вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з виконанням ним професійних обов'язків або перешкоджає подальшому проходженню служби.

Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівники органів управління та сил цивільного захисту, рятувальники професійних аварійно-рятувальних служб і формувань, які брали участь у проведенні аварійно-рятувальних робіт, або залучалися до цілодобового чергування, пов'язаного з ліквідацією надзвичайної ситуації, мають право один раз на рік пройти безкоштовний курс медико-психологічної реабілітації.

Після проведення аварійно-рятувальних робіт, що були пов'язані з загибеллю людей, а також при отриманні будь-якої травми при проведенні аварійно-рятувальних робіт, особи рядового і начальницького складу, працівники органу управління та сил цивільного захисту, рятувальники професійної аварійно-рятувальної служби та формування зобов'язані проходити відповідне лікування та реабілітацію у центрах медико-психологічної реабілітації.

Проїзд до місць лікування та проведення медико-психологічної реабілітації (туди і назад) осіб, які мають право на лікування та медико-психологічну реабілітацію за цим Кодексом, здійснюється за рахунок бюджетних коштів, передбачених на утримання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, професійних аварійно-рятувальних служб і формувань, а також коштів, що надходять від надання додаткових платних послуг.

Порядок проведення медико-психологічної реабілітації визначається Кабінетом Міністрів України.



Стаття 164. 
Страхування і компенсація шкоди у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або захворювання чи інвалідності

Особи рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, підлягають обов‘язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів Державного бюджету України на випадок загибелі або смерті на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку вони займали, а у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання чи інвалідності, отриманих під час проходження служби або виконання обов‘язків за контрактом – у розмірі від шестимісячного до п‘ятирічного грошового утримання за останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності).

Рятувальники та водолази аварійно-рятувальних служб і формувань, залежно від джерел фінансування щодо утримання цих служб і формувань, підлягають обов‘язковому державному особистому страхуванню або обов‘язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті на суму десятирічної заробітної плати, яку вони займали, а у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання чи інвалідності, отриманих під час виконання обов‘язків рятувальника або водолаза, зазначених у контрактах, укладених під час їх прийому на роботу, - у розмірі від шестимісячної до п‘ятирічної заробітної плати за посадою, яку вони займають (залежно від ступеня втрати працездатності).

Страхування рятувальників і водолазів аварійно-рятувальних служб і формувань, що утримуються за рахунок Державного бюджету України, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Страхування рятувальників і водолазів аварійно-рятувальних служб і формувань, що утримуються за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів або коштів підприємств, установ та організацій, здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів або коштів підприємств, установ та організацій.

Працівники відомчої, місцевої (сільської) пожежної охорони та члени добровільної пожежної охорони (добровільних пожежних дружин (команд) підлягають обов‘язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті на суму десятирічної заробітної плати за посадою, яку вони займали, а у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання чи інвалідності, отриманих під час ліквідації пожежі або надзвичайної ситуації чи їх наслідків, - у розмірі від шестимісячної до п‘ятирічної заробітної плати за посадою, яку займають.

Страхування працівників відомчої пожежної охорони та членів добровільної пожежної охорони (добровільних пожежних дружин (команд) здійснюється за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, де вони створені, а працівники місцевої (сільської) пожежної охорони – за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету або коштів об‘єктів, що виділяються на утримання цих підрозділів місцевої (сільської) пожежної охорони.

Порядок та умови страхування осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, рятувальників та водолазів аварійно-рятувальних служб і формувань, працівників відомчої, місцевої (сільської) пожежної охорони та членів добровільної пожежної охорони (добровільних пожежних дружин (команд), встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У разі загибелі осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, рятувальників та водолазів аварійно-рятувальних служб і формувань, працівників відомчої, місцевої (сільської) пожежної охорони та членів добровільної пожежної охорони (добровільних пожежних дружин (команд), у зв‘язку з виконання службових обов‘язків та під час гасіння пожеж, сім‘ї загиблого або його утриманцям виплачується одноразова допомога у розмірі десятирічного грошового утримання (заробітної плати) загиблого за останньою посадою, яку вони займали, за рахунок коштів відповідно державного або місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ, організацій і об‘єктів з наступним стягненням цієї суми з винних осіб у порядку, встановленому законодавством.

Сплата страхових внесків проводиться за рахунок коштів, передбачених у відповідних бюджетах на утримання органів управління та сил цивільного захисту.

Стаття 165. 
Проїзд осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників органів управління та сил цивільного захисту

У разі службових відряджень особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівники органів управління та сил цивільного захисту мають право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту і розміщення у готелях за умови пред'явлення службового посвідчення та посвідчення про відрядження. Під час невідкладних службових поїздок особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівники органів управління та сил цивільного захисту забезпечуються квитками на проїзд незалежно від наявності вільних місць у разі пред'явлення ними відповідного документа про термінове відрядження.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту при переїзді на нове місце служби виплачується підйомна допомога у розмірі місячного грошового забезпечення, а на кожного члена сім‘ї – 50 відсотків від його місячного грошового забезпечення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

стаття 166. 
Забезпечення житлом осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту

Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та члени їх сімей забезпечуються жилими приміщеннями державою.

Жила площа особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які потребують поліпшення житлових умов, надається центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування у першочерговому порядку.

До одержання жилого приміщення для постійного проживання особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту надаються службові жилі приміщення або жила площа в гуртожитку. У разі відсутності в органах управління та силах цивільного захисту такого житла, відповідний орган управління чи формування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (яке має статус юридичної особи) тимчасово орендує житло для забезпечення ним осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, або за бажанням цих осіб виплачує їм грошову компенсацію за піднайом (найом, оренду) жилого приміщення у порядку, розмірі та на умовах, які визначаються Кабінетом Міністрів України. За ними зберігається право на жилу площу, яку вони займали до вступу на службу цивільного захисту. Вони не можуть бути виключені зі списків громадян, взятих на квартирний облік. При продовженні служби понад п'ять років забезпечення зазначених осіб жилими приміщеннями за місцем служби проводиться на загальних підставах.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та членам їх сімей, які проживають разом із ними, надається жиле приміщення, яке має відповідати вимогам, що ставляться до жилих приміщень.

Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, і ті, хто перебував на службі не менше 20 років, та прирівняні до них особи, звільнені зі служби за станом здоров'я, віком, або скороченням штатів, забезпечуються жилими приміщеннями центральними і місцевими органами виконавчої влади, у першу чергу, але не пізніше ніж у тримісячний строк із дня прибуття цієї особи до місця проживання, обраного з урахуванням встановленого порядку.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, звільненим зі служби у зв'язку з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних при проходженні служби, жилі приміщення за місцем проживання, обраним з урахуванням встановленого порядку, надаються, у першу чергу, відповідно до законодавства.

Курсантам і студентам вищих навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, які мають сім'ю, надається жила площа в сімейних гуртожитках. У разі відсутності сімейних гуртожитків їм виплачується за місцем навчання грошова компенсація за тимчасовий піднайом (найом, оренду) жилого приміщення у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

За особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають вислугу не менше 20 років, при направленні їх для проходження служби за межі України, або при переведенні на службу в місцевість, що зазнала інтенсивного радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жила площа, яку вони та члени їх сімей займають, бронюється на весь час перебування їх за межами України чи в зазначеній місцевості.

Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають загальний строк служби, у тому числі військової, внутрішньої служби або служби цивільного захисту не менше 17 років, і потребують поліпшення житлових умов, мають право на першочерговий вступ до житлово-будівельного (житлового) кооперативу, а також на безкоштовне надання органами місцевого самоврядування земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного і гаражного будівництва, ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва у населених пунктах, обраних ними для проживання у встановленому порядку. Зазначені особи та члени їх сімей вносять плату за земельні ділянки у розмірі 50 відсотків встановлених ставок.

Органи місцевого самоврядування в межах визначених законом повноважень виділяють земельні ділянки і можуть надавати допомогу в будівництві приватного житлового будинку та придбанні будівельних матеріалів особовому складу служби цивільного захисту, батькам осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження служби, а також особам рядового і начальницького служби цивільного захисту, які стали інвалідами під час проходження служби, якщо вони виявили бажання побудувати приватні житлові будинки.

Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які не мають жилого приміщення для постійного проживання, мають право на одержання на пільгових умовах кредиту банку на індивідуальне та кооперативне житлове будівництво або на придбання приватного житлового будинку (квартири) на строк до 20 років із погашенням за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту: для тих, хто має загальний строк служби, у тому числі військової, внутрішньої служби або служби цивільного захисту більше 15 років - 50 відсотків, більше 20 років - 75 відсотків, більше 25 років - 100 відсотків кредиту банку. Зазначений кредит надається особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту тільки один раз протягом усього часу проходження ним служби.

Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають вислугу на службі не менше 20 років, при звільненні зі служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку зі скороченням чисельності або штату, а також особи, які стали інвалідами I чи II групи, члени сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження служби, мають право на безплатне одержання в приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду шляхом приватизації.

Сім'ї загиблих (померлих) під час проходження служби осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які потребують поліпшення житлових умов, забезпечуються протягом трьох місяців жилими приміщеннями для постійного проживання.

Сім'ї загиблих (померлих) під час виконання службових обов'язків працівників органів управління та сил цивільного захисту забезпечуються житлом у першочерговому порядку.

Забезпечення житлом працівників органів управління та сил цивільного захисту здійснюється відповідно до законодавства.

Житло рятувальникам, які працюють на професійній основі, може надаватися на пільгових умовах, відповідно до законодавства.

Стаття 167. Оплата комунальних послуг

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли), пропали безвісти або стали інвалідами при проходженні служби, надається 50 відсоткова знижка плати за комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо-та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо) та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Стаття 168. Встановлення квартирних телефонів

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а також основного складу державних аварійно-рятувальних служб і формувань квартирні телефони встановлюються у першочерговому порядку.
Стаття 169. 
Соціальні гарантії особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівникам органів управління та сил цивільного захисту, які виконують службові обов'язки в особливих умовах

Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівники органів управління та сил цивільного захисту, які обслуговують об'єкти зі шкідливими та небезпечними умовами праці, користуються правом на охорону праці, передбаченим законодавством про охорону праці для працівників цих об'єктів.

Стаття 170. 
Додаткові гарантії соціального захисту особового складу служби цивільного захисту та працівників органів управління та сил цивільного захисту

Місцеві органи виконавчої влади та органів місцевого самоврядування можуть встановлювати за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткові, до встановлених цим Кодексом, гарантії щодо соціального захисту особового складу служби цивільного захисту та працівників органів управління та сил цивільного захисту.

Стаття 171. 
Соціальний захист членів сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та основного складу професійних аварійно-рятувальних служб і формувань

Діти загиблих під час проходження служби (роботи) осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та осіб основного складу професійних аварійно-рятувальних служб і формувань мають право вступу до навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту поза конкурсом.

У разі загибелі (смерті) особи рядового або начальницького складу служби цивільного захисту та особи основного складу професійних аварійно-рятувальних служб і формувань під час виконання ними службових обов‘язків (роботи) членам його сім‘ї або особі, яка здійснила його поховання виплачується, відповідно до законодавства, допомога на поховання та компенсація матеріальних витрат на ритуальні послуги та спорудження надгробків у розмірі не менш п‘ятикратної мінімальної заробітної плати.

Стаття 172. 
Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників органів управління та сил цивільного захисту

Пенсійне забезпечення осіб начальницького і рядового складу служби цивільного захисту здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб".

Пенсійне забезпечення працівників органів управління та сил цивільного захисту здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених законодавством.

Стаття 173. Відпустки

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівникам органів управління та сил цивільного захисту надаються щорічні і додаткові відпустки, відповідно до законодавства.

Членам добровільних пожежних дружин (команд) можуть надаватися щорічні додаткові відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю до 10 робочих днів.

РОЗДІЛ 11

відшкодування шкоди та надання допомоги

особам, які постраждали від надзвичайних

ситуацій та подій

Стаття 174. 
Економічне забезпечення відшкодування шкоди

Надання першочергової допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій є безумовним обов‘язком органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності. Кошти на ці цілі передбачаються в державному та місцевих бюджетах.

Населення, яке постраждало від надзвичайних ситуацій, та особи, залучені до ліквідації надзвичайної ситуації, підлягають соціальному захисту, що здійснюється у встановленому законодавством порядку за рахунок держави та винуватців виникнення надзвичайної ситуації.

Стаття 175. 
Права постраждалих осіб на відшкодування шкоди

Особами, які постраждали від надзвичайних ситуацій визначаються фізичні особи, яким завдано шкоди внаслідок надзвичайних ситуацій, проведення робіт з їх запобігання або ліквідації наслідків.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, які постраждали від надзвичайних ситуацій, мають право на відшкодування шкоди, заподіяної їх життю, здоров‘ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведенням робіт з їх запобігання та ліквідації наслідків, відповідно до законів України, крім випадків, передбачених Конституцією України, законами та міжнародними договорами України, згода на обов‘язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 176. 
Підстава для надання допомоги та відшкодування шкоди

Надання державної допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій, забезпечення їх житлом, надання послуг з працевлаштування, допомоги на випадок безробіття, а також інших видів допомоги здійснюється на підставі довідки про визнання особи такою, що постраждала від надзвичайних ситуацій та відповідних розрахунків щодо відшкодування шкоди.

Місцеві органи виконавчої влади, на адміністративній території яких сталася надзвичайна ситуація, видають постраждалим, довідки про визнання їх постраждалими від надзвичайних ситуацій за наявності паспорта або документа, що його замінює.

Критерії та порядок визнання особи такою, що постраждала від надзвичайної ситуації, термін дії та обсяг заходів щодо їх соціального захисту встановлюється Кабінетом Міністрів України, залежно від масштабів та наслідків надзвичайних ситуацій.

У разі відсутності паспорта або документа, що його замінює, постраждалі звертаються до відповідного органу за місцем постійного проживання для одержання документа, що засвідчує особу.

Іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, для одержання документа, що засвідчує особу, звертаються до відповідного дипломатичного представництва та консульської установи іноземної держави в Україні, а громадяни України, які постійно проживають за кордоном, але на момент надзвичайної ситуації перебували на території України, - до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань закордонних справ.

Відшкодування матеріальної шкоди постраждалим здійснюється за рахунок коштів страхових внесків страхувальників та шляхом надання державою кредитів на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, добровільних пожертвувань фізичних і юридичних осіб, благодійних організацій та об‘єднань громадян, інших, не заборонених законодавством, джерел.

Надання термінової допомоги постраждалим може здійснюватися за рахунок коштів резервних фондів державного та місцевих бюджетів, відповідно до рівнів надзвичайних ситуацій, а також матеріальних резервів для ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків.

Стаття 177. 
Забезпечення житлом

Постраждалі, у разі потреби, забезпечуються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання.

Постраждалі, які проживали у будинках державного та громадського житлового фонду, визнаних непридатними до подальшої експлуатації, за новим місцем проживання забезпечуються житлом у будинках відповідного житлового фонду або включаються органами, зазначеними в частині першій цієї статті, до окремих списків для позачергового надання житла на підставі довідки, виданої в установленому порядку.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установ та організацій, а також самі постраждалі можуть купувати у будь-якому населеному пункті України за договірними цінами житлові будинки і квартири у громадян, яким вони належать на праві приватної власності, а також будинки і квартири державного і громадського житлового фонду, що не використовуються, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Житлова площа будинку (квартири), що будується чи купується, повинна відповідати загальній площі втраченого житла, але не перевищувати норми на одну особу, передбаченої законодавством, а для громадян, які перебувають у черзі на поліпшення житлових умов, - відповідати встановленій нормі. У разі перевищення норми вартість зайвої площі і частини надвірних будівель, збудованих не за затвердженими проектами, сплачує постраждалий.

Постраждалі, які проживали у житлових будинках, що належали їм на праві приватної власності, мають право на спорудження будинків садибного типу з одержанням для цього земельних ділянок, першочерговим забезпеченням необхідними будівельними матеріалами, укладенням відповідних договорів з підрядними організаціями.

Стаття 178. 
Забезпечення зайнятості, надання послуг з працевлаштування та допомоги на випадок безробіття

За працівниками, які внаслідок надзвичайної ситуації не мають можливості виконувати свої трудові обов‘язки, зберігається заробітна плата у розмірі не нижче установленого законодавством та колективним договором, укладеним на підприємстві, в установі, організації, як за час простою не з вини працівника.

Постраждалим, які звернулися за сприянням у працевлаштування до державної служби зайнятості, послуги з працевлаштування надаються державною службою зайнятості відповідно до законодавства.

Тривалість надання допомоги на випадок безробіття постраждалим, яких в установленому порядку визнано безробітними, продовжуються на період надзвичайного стану або надзвичайної ситуації.

Виплата допомоги постраждалим на випадок безробіття у період надзвичайного стану або надзвичайної ситуації понад тривалість, передбаченому Законом України "Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", здійснюється Фондом загальнообов‘язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з наступним відшкодування цих витрат за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок виплати постраждалим допомоги на випадок безробіття у період надзвичайного стану або надзвичайної ситуації, понад тривалість, передбаченому Законом України "Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", на відшкодування Фонду загальнообов‘язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, пов‘язаних з цим витрат, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 179. 
Надання медичної та іншої допомоги постраждалим

Постраждалі під час надзвичайних ситуацій мають право на надання їм безоплатної медичної допомоги.

Постраждалим, які під час надзвичайної ситуації брали участь у рятуванні людей і сприяли наданню медичної допомоги, гарантується у порядку, встановленому законодавством, безоплатне лікування та матеріальна компенсація шкоди, заподіяної їх здоров‘ю та майну.

Громадяни України, які постраждали під час надзвичайних ситуацій за межами території України, мають право на відшкодування заподіяної їм шкоди відповідно до угод про співробітництво і взаємну допомогу у разі виникнення стихійного лиха, інших надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, укладених між Кабінетом Міністрів України та урядами інших країн.

Постраждалим, які стали інвалідами внаслідок надзвичайної ситуації, у разі настання стійких морфологічних змін та порушень функцій органів і систем організму, за умови неефективності будь-яких видів реабілітаційних заходів, а також після досягнення пенсійного віку, у тому числі на пільгових умовах, група інвалідності встановлюється безстроково.

Постраждалим, які евакуюються, відселяються або вимушені самостійно переселятися на нове місце проживання у зв‘язку з надзвичайними обставинами, надаються такі компенсації та пільги:

оплата вартості проїзду, витрат на перевезення майна залізничним, водним або автомобільним видом транспорту (крім випадків, коли транспортні засоби надаються безоплатно);

одержання безвідсоткового кредиту на облаштування у розмірі 50 мінімальних заробітних плат на сім‘ю. Компенсація відсоткової ставки кредитів комерційних банків здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок компенсації відсоткової ставки кредиту встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постраждалим, які залишилися на попередньому місці проживання, надається одноразова грошова допомога за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з матеріального стану потерпілих, але не менше:

50 відсотків мінімальної заробітної плати на кожну особу (крім пенсіонерів);

мінімального розміру пенсії за віком для пенсіонерів усіх категорій (крім дітей, яким призначено пенсію у зв‘язку із втратою годувальника).

Постраждалим забезпечується професійна реабілітація, якщо внаслідок ушкодження здоров‘я або моральної шкоди вони не можуть виконувати попередню роботу.

За постраждалими (якщо з часу встановлення інвалідності, визначення моральної шкоди минуло не більше одного року) зберігається середньомісячний заробіток протягом строку, визначеного програмою реабілітації. У цей час відшкодування шкоди проводиться на загальних підставах.

Індексація суми відшкодування шкоди проводиться відповідно до законодавства.

Стаття 180. 
Гуманітарна допомога

Одержання Україною міжнародної гуманітарної та інших видів допомоги для постраждалих, їх розподіл та видача постраждалим здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

РОЗДІЛ 12

ФІНАНСОВЕ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ заходів цивільного захисту
Глава 21
Фінансове забезпечення

Стаття 181. Фінансування заходів у сфері цивільного захисту

Фінансування заходів у сфері цивільного захисту здійснюється з Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, інших джерел, передбачених законодавством.

Стаття 182. Фінансування програм та заходів у сфері цивільного захисту

Заходи цивільного захисту та необхідні обсяги їх фінансування включаються в державну та регіональні програми соціального та економічного розвитку.

Фінансування цільових програм з питань цивільного захисту здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, а також інших джерел, відповідно до законодавства.

Стаття 183. Фінансове забезпечення органів управління та сил цивільного захисту

Фінансове забезпечення діяльності та функціонування спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту здійснюється відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік.

Фінансове забезпечення діяльності та функціонування інших органів повсякденного управління з питань цивільного захисту здійснюється за рахунок бюджетів відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, коштів підприємств, установ та організацій.

Фінансове забезпечення діяльності та функціонування сил цивільного захисту та пожежної охорони здійснюється за рахунок бюджетів відповідних центральних органів виконавчої влади і місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, інших джерел, незаборонених законодавством.

Стаття 184. Фінансування медико-психологічної реабілітації

Фінансування медико-психологічної реабілітації рятувальників державних аварійно-рятувальних служб і формувань, підпорядкованих спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на утримання цих служб і формувань.

Обсяги фінансування медико-психологічної реабілітації рятувальників державних аварійно-рятувальних служб і формувань визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, та підлягають погодженню у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Медико-психологічна реабілітація рятувальників інших аварійно-рятувальних служб і формувань здійснюється за рахунок коштів, які виділяються на ліквідацію надзвичайних ситуацій з державного або місцевих бюджетів, або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій.

Фінансування медико-психологічної реабілітації постраждалих, а також осіб, залучених до виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні надзвичайних ситуацій, здійснюється за рахунок коштів, які виділяються на ліквідацію надзвичайних ситуацій з державного та місцевого бюджетів.

Обсяги фінансування медико-психологічної реабілітації постраждалих, а також осіб, залучених до виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні надзвичайної ситуації, визначаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров‘я.

Фінансування заходів медико-психологічної реабілітації неповнолітніх осіб, постраждалих у надзвичайній ситуації місцевого або об‘єктового рівня, а також у яких внаслідок надзвичайної ситуації загинув один із батьків або обоє батьків, здійснюється за рахунок коштів з державного або місцевого бюджетів, а також добровільних пожертвувань. Для ефективного планування та забезпечення медико-психологічної реабілітації зазначених неповнолітніх осіб місцеві органи виконавчої влади щорічно розробляють та забезпечують виконання відповідних регіональних програм, затверджених встановленим порядком.

Стаття 185. 
Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту

Держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення матеріальних умов для незалежного та сумлінного виконання ними службових обов’язків.

Грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту визначається залежно від посади, спеціального звання, кваліфікації, наукового ступеня, почесного (спортивного) і вченого звання, тривалості та умов проходження служби.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, виконання службових обов‘язків яких пов‘язано із ризиком для життя або здоров‘я, встановлюється надбавка, розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення особам рядового та начальницького складу служби цивільного захисту підлягає індексації відповідно до законодавства.

Умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 186. Оплата праці працівників цивільного захисту

Оплата праці працівників цивільного захисту, відомчої та місцевої пожежної охорони здійснюється відповідно до законодавства.

Оплата праці членів добровільної пожежної охорони за час їх участі в ліквідації пожежі або наслідків аварій та інших надзвичайних ситуацій, проведенні пожежно-профілактичних заходів та чергувань здійснюється з розрахунку середньомісячного заробітку за місцем їх постійної роботи.



Стаття 187. 
Створення та використання фінансових резервів для ліквідації надзвичайних ситуацій

Фінансові резерви для ліквідації надзвичайних ситуацій, з метою їх екстреного використання в необхідних обсягах у разі виникнення надзвичайних ситуацій, передбачаються резервними фондами, які щорічно створюються Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в державному та місцевих бюджетах.

Порядок використання фінансових резервів для ліквідації надзвичайних ситуацій визначається Кабінетом Міністрів України.

Для невідкладного забезпечення, протягом перших трьох діб, робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій створюється додатковий Оперативний фінансовий резерв спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту. Щорічні обсяги Оперативного фінансового резерву складають 20 відсотків обсягу видатків резервного фонду державного бюджету. Порядок використання коштів Оперативного фінансового резерву визначається положенням про нього, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи і організації приватної форми власності ліквідацію надзвичайних ситуацій здійснюють за рахунок власних коштів.

Глава 22

Матеріально-технічне забезпечення

Стаття 188. Матеріально-технічне забезпечення

Потреби органів управління та сил цивільного захисту в спеціальній техніці, приладах і спеціальному майні забезпечуються центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування з оплатою замовником виробнику вартості зазначених матеріально-технічних засобів, якщо ця продукція виготовляється на умовах державного замовлення.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту є державним замовником продукції, послуг та робіт для забезпечення власних потреб у сфері цивільного захисту.

Закупівля спеціальної техніки, приладів і спеціального майна для забезпечення потреб органів управління та сил цивільного захисту здійснюється центральним і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями відповідно до законодавства.

З метою впровадження основних принципів державної політики щодо діяльності державних аварійно-рятувальних служб і формувань, забезпечення їх перспективного розвитку на рівні провідних світових досягнень, а також забезпечення ефективного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, цілеспрямованого використання бюджетних коштів, передбачених на ці цілі, кожні п‘ять років розробляються і затверджуються п‘ятирічні загальнодержавні цільові програми технічного та матеріального переоснащення державних аварійно-рятувальних служб і формувань, підпорядкованих спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, за рахунок коштів державного бюджету.

Матеріально-технічне забезпечення державної пожежної охорони, будівництво її об‘єктів і споруд здійснюється також за рахунок додаткових коштів, що надходять на підставі договорів від підприємств та інших об‘єктів, відрахувань від платежів з майнових видів страхування на фінансування запобіжних заходів, та за рахунок пожертвувань юридичних осіб і громадян.

Стаття 189. 
Створення та використання матеріальних резервів для потреб цивільного захисту

Матеріальні резерви для виконання заходів запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків створюються заздалегідь з метою екстреного їх використання у разі загрози і виникнення надзвичайних ситуацій.

Матеріальні резерви створюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту (оперативний матеріальний резерв), іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий матеріальний резерв), місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (регіональний та місцевий матеріальні резерви) та підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності та підпорядковані (об‘єктовий матеріальний резерв).

Порядок створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 190. Забезпечення приміщеннями

Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації забезпечують підпорядковані їм органи управління, навчальні заклади, наукові та інші установи, сили цивільного захисту службовими, навчальними, господарськими та підсобними приміщеннями, іншими об‘єктами та спорудами (пожежними депо, сховища для техніки, тренувальними залами, спортивними майданчиками тощо), складськими площами в обсягах, необхідних для їх діяльності.

РОЗДІЛ 13

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Стаття 191. Надання допомоги іноземним державам з питань цивільного захисту

Умови надання іноземним державам допомоги в ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та залучення підрозділів сил цивільного захисту до надання такої допомоги іноземним державам визначаються відповідними міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Порядок залучення підрозділів сил цивільного захисту до надання допомоги іноземним державам у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та перетинанні державного кордону України визначається законодавством та відповідними міжнародними договорами України, згода на обов‘язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 192. Отримання Україною допомоги для ліквідації надзвичайних ситуацій

Умови отримання Україною допомоги для ліквідації надзвичайних ситуацій визначаються відповідними міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок підготовка та направлення запиту про допомогу визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 193. 
Представництво в міжнародних організаціях з питань цивільного захисту

Представництво України в міжнародних організаціях з питань цивільного захисту, проведення аварійно-рятувальних робіт, а також робіт із запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій у випадках, передбачених законодавством, здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

РОЗДІЛ 14

КОНТРОЛЬ ТА НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Глава 23

Контроль за діяльністю у сфері цивільного захисту

Стаття 194. 
Контроль за діяльністю органів управління єдиною системою цивільного захисту та сил цивільного захисту

Контроль за діяльністю органів управлінняєдиною державною системою цивільного захисту та сил цивільного захисту здійснюється:

Верховною Радою України, Президентом України, Радою національної безпеки і оборони України, Кабінетом Міністрів України відповідно до їх повноважень, визначених Конституцією і законами України;

органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, керівниками підприємств, установ та організацій до сфери управління яких вони віднесені;

центральним органом виконавчої влади з питань промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, відповідно до повноважень та компетенції.

Контроль за діяльністю відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони додатково здійснюється центральними, територіальними та місцевими органами державного нагляду з питань пожежної безпеки.

Стаття 195. Нагляд за додержанням законності у сфері цивільного захисту

Нагляд за додержанням законності у сфері цивільного захисту здійснюється органами прокуратури України.

Глава 24

Відповідальність за порушення законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки

Стаття 196. 
Відповідальність за порушення законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки

Посадові особи та громадяни України, які винні в невиконанні або несумлінному виконанні законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, створенні умов та передумов щодо виникнення надзвичайних ситуацій, невжиття заходів щодо захисту життя та збереження здоров’я людей несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність, а юридичні особи – цивільно-правову відповідальність, відповідно до законодавства.

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Кодекс набирає чинності з дня його опублікування.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

Закон України “Про Цивільну оборону України” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 14, ст. 124);

Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 40 ст.337);

Закон України "Про правові засади цивільного захисту" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 39, ст.488);

Закон України "Про війська Цивільної оборони України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 19, ст.172);

Закон України "Про загальну структуру і чисельність військ Цивільної оборони України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 5-6, ст.40);

Закон України "Про пожежну безпеку" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р.,№ 5, ст.21);

Закон України "Про аварійно-рятувальні служби" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 4, ст.25).

Закон України "Про внесення змін до деяких законів України, щодо розвитку державних аварійно-рятувальних служб і здійснення заходів у сфері запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру" (№ 587-VIвід 24.09.2008 р.).

3. Статтю 7 Закону України "Про страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1946 р., №18, ст.78) доповнити:

пунктом 43 наступного змісту "Особисте страхування життя і здоров‘я рятувальників та водолазів аварійно-рятувальних служб і формувань";
пунктом 44 наступного змісту "Страхування нерухомого майна суб‘єктів господарювання та фізичних осіб, яке розташовано у зонах ризику прогнозованого розвитку природного лиха (землетрусів, зсувів, повеней, карсту, селів тощо)";

пунктом 45 наступного змісту "Страхування цивільної відповідальності суб‘єктів господарювання за шкоду, яку можу бути заподіяно третім особам та їх майну, іншим юридичним особам внаслідок пожежі, аварії, катастрофи, іншої надзвичайної ситуації на об‘єктах підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних об‘єктах, господарська діяльність на яких може призвести до таких надзвичайних ситуацій";
пунктом 46 наступного змісту "Страхування суб‘єктів господарювання від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру";

пунктом 47 наступного змісту "Страхування нерухомого майна фізичних осіб (громадян), яке розташовано в районах (регіонах) ймовірного виникнення надзвичайних ситуацій природного характеру".

4. Статтю 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради, 2000 р., №36, ст.299) доповнити пунктом 78 наступного змісту "діяльність, пов‘язану з виконанням робіт та наданням послуг з питань цивільного захисту:

проектування, монтаж, технічне обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення про їх виникнення;

проведення державної експертизи проектів і рішень у частині техногенної безпеки будівництва об‘єктів виробничого та соціального призначення, що можуть спричинити надзвичайні ситуації і вплинути на стан захисту населення і територій від їх наслідків;

проведення експертизи декларації безпеки об‘єктів підвищеної небезпеки".

5. Абзац четвертий частини першої статті 8 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., №47, ст.646) доповнити після слів "пожежної безпеки" словами "техногенної безпеки".

6. Кабінету Міністрів України в шестимісячний строк із дня набрання чинності цим Кодексом:

підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законодавчих актів України, що випливають з цього Кодексу;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Кодексом;

відповідно до своїх повноважень забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Кодексом;

забезпечити перегляд та скасування своїх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Кодексу;

забезпечити перегляд і скасування центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Кодексу;

забезпечити прийняття центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, передбачених цим Кодексом.

7. Особам рядового і начальницького складу внутрішньої служби та військовослужбовцям при зарахуванні їх на службу цивільного захисту присвоюються спеціальні звання служби цивільного захисту, рівноцінні тим, які були їм присвоєні при проходженні внутрішньої чи військової служби. Строк проходження ними внутрішньої чи військової служби зараховується до строку проходження служби цивільного захисту.

8. Поширити на військовослужбовців військ Цивільної оборони України, які звільнені зі служби у зв’язку з перетворенням військ Цивільної оборони України у невійськове формування, дію Закону України “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв’язку з реформуванням Збройних сил України, та членів їхніх сімей”.

Президент України 
В. ЮЩЕНКО








м. Київ, “_____” ____________ 200__ року